Александер Зельверович

Алекса́ндер Зельверо́вич (пол. Aleksander Zelwerowicz; 7 серпня 1877, Люблін, Польща — 17 червня 1955, Варшава, Польща) — польський актор, режисер, театральний діяч, педагог.

Александер Зельверович
пол. Aleksander Zelwerowicz
А. Зельверович у фільмі Дві години (1957)
Народився	7 серпня 1877(1877-08-07) Люблін, Польща
Помер	17 червня 1955(1955-06-17) (77 років) Варшава , Польща
Поховання	Військові Повонзки
Громадянство	Польща
Діяльність	актор, режисер
Галузь	акторське мистецтво[1] і постановкаd[1]
Знання мов	польська[1]
Заклад	Театральна академія імені Александра Зельверовича і Театр Стефана Ярачаd
Роки активності	1866 — 1955
Конфесія	латинська церква[2]
У шлюбі з	Krystyna Zelwerowiczd
Нагороди	Орден Відродження Польщі (Командорський хрест (із зіркою) Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест) Хрест Заслуги (Польща) Лавр Академічний (Золотий)
IMDb	ID 0954700
Медіафайли у Вікісховищі

А. Зельверович у ролі Фігаро в Севільскому цирульнику Бомарше; Краківський театр, 1917

А. Зельверович в ролі Камергера в Панову Йовяльському А. Фредро, Краківський театр, 1918

Могила Зельверовича на цвинтарі Військові Повонзки у Варшаві

Біографія

Александер Зельверович народився 7 серпня 1877 року в Любліні в сім'ї лікаря. Уперше виступив на сцені ще коли був учнем гімназії у 1890 році (роль Слуги в «Комедії помилок» В. Шекспіра) під час гастролей лодзької трупи Міхала Воловського^[pl] у Варшаві^[3]. У 1897 році закінчив драматичну студію при Варшавському музичному товаристві. Вивчав літературу і суспільні науки в Женевському університеті (1898-99). У 1899 році, перервавши заняття в університеті, Зельверович почав артистичну діяльність в Лодзі. У 1900 році поступив у Краківський театр, де разом з виконанням фарсово-комедійних ролей створив значні драматичні образи; був першим виконавцем ролі Каспера («Весілля» Станіслава Виспянського, 1900), пізніше у цій же п'єсі виступив в ролі Чепеца; в «Дзядах» А. Міцкевича (постановка Виспянського) виконав ролі ксьондза Петра і Байкова, в п'єсах Юліуша Словацького грав Грабеца («Балладіна», 1902) і Майора («Фантазій», 1907).

Під час перебування в Росії у 1908 році Александр Зельверович зустрічався з Максимом Горьким і К. Станіславським, відвідував спектаклі МХАТу, що значно вплинуло на його творчість. У 1908—1911 роках керував театром в Лодзі, у 1911-13 працював в «Об'єднаному театрі» (театр «З'єдночони») у Варшаві, де поставив «Весілля» Виспянського (1911), «Іридіон» З. Красінського (1912, виконав роль Масінісси). У 1913—1955 роках з перервами працював у «Польському театрі» (Варшава), де поставив вистави «Лісістрата» Арістофана (1913), «Юлій Цезар» (1914) і «Сон літньої ночі» (1923) Шекспіра, «Живий труп» (за Л. Толстим, 1916, виконав роль Протасова); «Пан Йовяльський» А. Фредро (1923, роль камергера), «Розтратники» Віталія Катаєва (1932, роль Прохорова) та ін.

3ельверович був режисером в театрах Кракова (1917-18), Варшави («Розмаїтості» і «Редута», 1919-20), Лодзі (1920-21). У 1925-26 роках разом з Л. Шиллером і В. Хожицей керував Театром імені Богуславського у Варшаві, де поставив «Ревізора» Гоголя та виконав у цій постановці роль Городничого. У 1929—1931 роках керував театром у Вільно. У 1932-му у варшавському театрі «Вельки» поставив оперу «Севільський цирульник».

Під час німецької окупації Польщі під час Другої світової війни 3ельверович перервав свою творчу діяльність, працював касиром у Будинку інвалідів війни і директором Будинку престарілих^[4]. Після війни грав у театрі Війська польського в Лодзі, потім у Катовицях і Кракові. З 1947 року і до кінця життя був актором варшавського Польського театру.

Александр 3ельверович є автором низки статей, в яких виступав проти натуралістичних тенденцій у театрі. З 1912 займався педагогічною діяльністю; у 1945-47 керував Вищим театрально школою в Лодзі, був почесним ректором Вищої театральної школи у Варшаві.

Окрім театральної діяльності Александр Зельверович також знімався у кіно.

Александр Зельверович двічі був відзначений Державною премією Польської Народної республіки: у 1950 році — за творчу і педагогічну діяльність, у 1951-му — за виконання ролі Яскровича (у постановці «Історії гріха» С. Жеромського в театрі «Камеральни»).

Пам'ять

У 1955 році ім'я Александара Зельверовича надано Державній вищій школі театрального мистецтва у Варшаві (зараз Театральна академія імені Александра Зельверовича). З 1985 року редакція щомісячника «Театр» присуджує нагороди імені Олександр Зельверовича за найкращі жіночу і чоловічу ролі театрального сезону.

Фільмографія

• 1913: Оборона Ченстохова / Obrona Częstochowy … Ян Онуфрій Заглоба
• 1916: Варшавська безпека та її таємниці / Ochrana warszawska i jej tajemnice … Запольський, батько Галини
• 1928: Ураган / Huragan … Александр В'єлопольський
• 1929: Сильна людина / Mocny człowiek … редактор
• 1932: Княгиня Ловіч / Księzna Łowicka … батько Йоанни, Бронек
• 1932: Палац на колесах / Pałac na kółkach … Франческо
• 1933: Історія гріха / Dzieje grzechu … хірург
• 1934: Пробудження / Przebudzenie … пан Плонський
• 1935: Дві Йоасі / Dwie Joasie … Ковальський
• 1935: Кохання випускниці / Miłość maturzystki … пан Плонський
• 1938: Верес / Wrzos … Шпановський, батько Казії
• 1938: Люди Вісли / Ludzie Wisły … Полонський
• 1938: Кордон / Granica … Валерій Жембевич
• 1939: Три серця / Trzy serca … дядько Северин
• 1939: Доктор Мурек / Doktór Murek … директор Яцек Чабран
• 1939: Дружина і не дружина / Żona i nie żona
• 1957: Дві години / Dwie godziny … сусіда Марека

Бібліографія

• B.Osterloff, Aleksander Zelwerowicz,tom 1 i 2, Wyd. Akademia Teatralna im. A. Zelwerowicza, Warszawa (2011)
• A. Zelwerowicz, Gawędy starego komedianta,Wyd. Iskry, Warszawa (1958)
• A. Zelwerowicz, O sztuce teatralnej. Artykuły-wspomnienia-wywiady z lat 1908—1954, pod red. Barbary Osterloff, Wyd. Wiedza o kulturze, Wrocław (1993)
• A. Zelwerowicz, Listy, wstęp, wybór i opracowanie Barbara Osterloff, Akademia Teatralna im. A. Zelwerowicza i Wydawnictwo Krąg, Warszawa (1999)
• Aleksander Zelwerowicz [praca zbiorowa], Wilno (1931)
• W.Horzyca, Aleksander Zelwerowicz, Warszawa (1935)
• J.Macierakowski, W. Natanson, Aleksander Zelwerowicz,PIW, Warszawa (1957)