Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Александров Веніамін Веніамінович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Веніамін Веніамінович Александров (рос. Вениами́н Вениами́нович Алекса́ндров; нар. 18 квітня 1937, Москва, СРСР — пом. 6 листопада 1991, Москва) — радянський хокеїст, нападник. Дворазовий олімпійський чемпіон.
Remove ads
Клубна кар'єра
Відзначався досконалою індивідуальною технікою та високою результативністю. Виступав за московський ЦСКА (1955–1969). На початку кар'єри, молоді Александров та Локтєв, грали з досвідченим Олександром Черепановим. Згодом до них приєднався Олександр Альметов. Ця ланка існувала сім років і вважається найсильнішою у радянському хокеї першої половини 60-х років. Сучасники називали їх «тріо академіків». Завершував виступи разом із Борисом Михайловим та Володимиром Петровим. Десятиразовий чемпіон СРСР (1956, 1958–1961, 1963–1966, 1968). У сезоні 1962/63 встановив рекорд результативності — 53 закинуті шайби. Всього в чемпіонатах СРСР провів 400 матчів (351 гол). Входить до п'ятірки найрезультативніших гравців ліги.[1] Володар кубка СРСР 1955, 1956, 1961, 1966–1969. У кубкових матчах закинув 22 шайби. За результатами сезону обирався до символічної збірної. Член клуба Всеволода Боброва (10-е місце, 495 голів).[2]
Remove ads
Виступи у збірній
У складі національної збірної був учасником трьох Олімпіад (1960, 1964, 1968). У Скво-Веллі здобув бронзову нагороду, а в Інсбруку та Греноблі збірна СРСР була найсильнішою.
Чемпіон світу 1963–1968; другий призер 1957–1959; третій призер 1960, 1961. На чемпіонатах Європи — дев'ять золотих (1958–1960, 1963–1968) та дві срібні нагороди (1957, 1961). Двічі був обраний до символічної збірної (1966, 1967).[3] Найкращий бомбардир 1966 року — 17 очок (9 голів та 8 передач).[4]
На чемпіонатах світу та Олімпійських іграх провів 76 матчів (68 закинутих шайб), а всього у складі збірної СРСР — 161 матч (119 голів).
Remove ads
Тренерська діяльність
По завершенні спортивної кар'єри працював у дитячих командах ЦСКА. 1971 року закінчив Центральну школу тренерів РРСФР. У 1970–1973 головний тренер ЦСКА (Софія, Болгарія), а в 1973–1974 — ленінградського СКА.
Помер 6 листопада 1991 року на 55-му році життя у Москві. Похований на Троєкурівському кладовищі.
Державні нагороди та почесні звання
- 1963 — «Заслужений майстер спорту СРСР»
- 1965 — Орден «Знак Пошани»
- 2007 — член зали слави ІІХФ
Спортивні досягнення
Командні
- Олімпійський чемпіон (2): 1964, 1968
- Бронзовий призер Олімпійських ігор (1): 1960
- Чемпіон світу (6): 1963, 1964, 1965, 1966, 1967, 1968
- Срібний призер чемпіонату світу (3): 1957, 1958, 1959
- Бронзовий призер чемпіонату світу (2): 1960, 1961
- Чемпіон Європи (11): 1958, 1959, 1960, 1963, 1964, 1965, 1966, 1967, 1968
- Срібний призер чемпіонату Європи (2): 1957, 1961
- Чемпіон СРСР (10): 1956, 1958, 1959, 1960, 1961, 1963, 1964, 1965, 1966, 1968
- Срібний призер чемпіонату СРСР (3): 1957, 1967, 1969
- Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1): 1962
- Володар кубка СРСР (7): 1955, 1956, 1961, 1966, 1967, 1968, 1969
Особисті
- Символічна збірна чемпіонату світу (2): 1966, 1967
- Найкращий бомбардир чемпіонату світу (1): 1966 (17 очок)
- Найкращий снайпер чемпіонату СРСР (1): 1963 (53 голи)
Remove ads
Статистика
Remove ads
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads