Александр-Теофіл Вандермонд

Алекса́ндр-Теофі́л Вандермонд (фр. Alexandre-Théophile Vandermonde; 28 лютого 1735, Париж — 1 січня 1796, там само) — французький музикант і математик. Відомий переважно завдяки роботам з вищої алгебри, особливо з теорії детермінантів.

Александр-Теофіл Вандермонд
фр. Alexandre-Théophile Vandermonde
Народився	28 лютого 1735(1735-02-28)[1][2]  Париж, Французьке королівство
Помер	1 січня 1796(1796-01-01)[3][1][2] (60 років)  Париж, Франція
Країна	Франція
Діяльність	математик, хімік, економіст, музикант, науковець, викладач університету
Alma mater	Паризький університет (1757)[4][5]
Галузь	алгебра, комбінаторика, хімія, алгебраїчна система[6], многочлен[6], homogeneous system of linear equationsd[6], Теорія Галуа[6], визначник[6] і музика[6]
Посада	директор
Вчителі	Alexis Fontaine des Bertinsd[7]
Членство	Французька академія наук Патріотичне товариство Люксембургуd
Брати, сестри	Charles-Augustin Vandermonded[4]

Член Паризької академії наук^[8].

Життєпис

Головним захопленням Вандермонда була музика — він грав на скрипці, а до математики звернувся лише в 35 років. 1771 року Вандермонда, після написання його першої статті («Mémoire sur la résolution des équations»), в якій він дослідив симетричні функції і розв'язки колових поліномів, досить несподівано обрано до Паризької академії наук. Ця робота випередила теорію Галуа, що з'явилася пізніше. Як заявив 1888 року Леопольд Кронекер, з першої роботи Вандермонда почалася сучасна алгебра. Коші також стверджував, що основні ідеї теорії груп належать Вандермонду, а не Лагранжу.

Протягом наступного року вийшло ще три статті Вандермонда, які виявилися всім його внеском у розвиток математики. Статтю «Remarques sur des problèmes de situation» (1771) присвячено задачі про хід коня, «Mémoire sur des irrationnelles de différents ordres avec une application au cercle» (1772) — комбінаториці, а в роботі «Mémoire sur l'élimination»(1772) закладено основи теорії детермінантів, причому визначника Вандермонда явно в ній не згадано.

На честь Вандермонда названо спеціальний клас матриць — матриці Вандермонда, а також елементарну рівність у комбінаториці — згортка Вандермонда.

1777 року Вандермонд опублікував результати експериментів, виконаних спільно з Безу і Лавуазьє, з низькими температурами, зокрема дослідження ефектів особливо сильних морозів 1776 року. Через 10 років, у співпраці з Гаспаром Монжом і Бертолле, Вандермонд написав дві статті щодо виробництва сталі, метою яких було поліпшення якості сталі для багнетів.