Александр Кшиштоф Нарушевич

Александр Кшиштоф Нарушевич (*Аляксандр Крыштаф Нарушэвіч, бл. 1616 —21 червня 1668) — державний діяч, дипломат Речі Посполитої.

Александр Кшиштоф Нарушевич
пол. Aleksander Krzysztof Naruszewicz
Народився	1616
Помер	21 червня 1668(1668-06-21)[1][2]  Варшава, Річ Посполита
Поховання	Гродно
Громадянство	Річ Посполита
Діяльність	дипломат
Alma mater	Інгольштадтський університетd, Падуанський університет і Болонський університет
Знання мов	польська
Посада	Лідський старостаd, підканцлер литовський[1], староста пенянськийd, Великий писар Литовський[3], Староста Мядзельськийd, староста Шарашовськийd, староста режицькийd, Любошанський старостаd, учасник виборів короля Польщіd і Q107617777?[2]
Конфесія	католицтво
Рід	Нарушевичі
Батько	Кшиштоф Нарушевич
Мати	Ельжбета Шимкович
Брати, сестри	Stanisław Naruszewiczd і Jan Naruszewiczd
У шлюбі з	Теодора Олександра Сапіга
Діти	2 доньки
Герб

Життєпис

Походив з заможного і впливового литовсько-білоруського шляхетського роду Нарушевичів гербу Вадвіч. Син Кшиштофа Нарушевича, підскарбія великого литовського, та Ельжбети Нарушевич. За материнською лінією належав до Вишневецьких. Навчався в Інгольштадтському (1631—1632 роки), Падуанському (1632—1633 роки) та Болонському (з 1633 року) університетах.

У 1646 році отримав староство лідське. В 1647, 1648, 1654 и 1655 обирався послом на сейми. Був прихильником короля Яна II Казимира. У 1648 році Александра Кшиштофа Нарушевича було включено до складу комісії на мирний конгрес в Любеку, за участю Франції, Об'єднаних провінцій (Голландії), Бранденбурга і Венеційської республіки.

У 1651 році увійшов до складу делегації, що вела перемовини зі Швецією (до 1653 року). 1654 року отримує староства любошанське, мядельське, пенянське і шерешовське. Того ж року призначається писарем великим литовським. Незабаром стає сенатором Речі Посполитої.

За пропозицією короля Яна II Казимира 1655 року був обраний послом до Швеції разом з ленчицький воєводою Я. Лещинським. На аудієнції А.-К. Нарушевич виголосив яскраву промову, в якій засудив підступне вторгнення військ московського царя Олексія I і висловив надію на збереження миру між Річчю Посполитою і Швецією.

1656 році призначається адміністратором скарбниці Великого князівства Литовського. 1658 року стає підканцлером великим литовським. У 1659 році не зміг завадити плюндруванню Лідського повіту московськими військами. Того ж року увійшов до склагу посольської делегації, що вела перемовини з представниками Московського царства (до 1663 року).

Близько 1660 року викупив у белзського воєводи князя Дмитра Юрія Вишневецького Великий Можейко і об'єднав з власним маєтнком Мале Можейкове у Велікоможейковський двір. Помер у 1668 році.

Родина

Дружина — Теодора-Олександра, донька Павла Сапіги, гетьмана великого литовського

Діти:

• Марія-Текла, дружина: 1) Ежи-Кароля Ходкеивча, обозного великого литовського; 2) Пйотра Михайла Паца, старости жемайтського
• Катерина, дружина Яна Казимира Воловича, обозного великого литовського