Альберто Кавальканті

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кавальканті.

Альбе́рто де Алме́йда Кавалька́нті (італ. Alberto Cavalcanti, 6 лютого 1897, Ріо-де-Жанейро, Бразилія — 23 серпня 1982, Париж, Франція) — кінорежисер, сценарист, продюсер та художник.

Альберто Кавальканті
Alberto Cavalcanti
Ім'я при народженні	Альберто де Алмейда Кавальканті
Дата народження	6 лютого 1897(1897-02-06)
Місце народження	Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Дата смерті	23 серпня 1982(1982-08-23) (85 років)
Місце смерті	Париж, Франція
Національність	італієць
Громадянство	Бразилія  Франція[1]
Професія	кінорежисер, сценарист, продюсер
Роки активності	1922 — 1976
IMDb	ID 0146709
Альберто Кавальканті у Вікісховищі

Життєпис

Альберто Кавальканті народився в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) у сім'ї відомого математика італійського походження. У 1917-му у 18-річному віці закінчив Женевський університет, де вивчав архітектуру та юриспруденцію. Приїхавши цього ж року до Парижа, залучився до діячів «Авангарду».

У 1922 році почав працювати в кіно як художник-декоратор у фільмах режисера Марселя Л'Ерб'є «Нелюдяна» і «Покійний Маттіас Паскаль». У 1926 році дебютував як режисер, поставивши фільм «Тільки час», що мав принципове значення для кіноавангардистів, і став свого роду маніфестом документалізму в авангардному кіно. У першому ж своєму фільмі Кавальканті на противагу усім іншим доводив, що і документальна картина довколишнього світу також може слугувати матеріалом для експериментів з часом і простором, давши поштовх особливому різновиду документального кіно — поетичному документальному фільму.^[2].

У 1934 році на запрошення англійського режисера-документаліста Джона Грірсона Кавальканті переїхав до Лондона, де працював продюсером та керівником виробництва в очолюваному Грірсоном кінооб'єднанні GPO Film Unit^[en]. У 1945 році спільно з Б. Дірденом, Ч. Крайтоном и Р. Геймером поставив ігровий фільм «Пізно вночі», який у 1946 році отримав приз Кінофестивалю в Локарно за найкращий сценарій.

Повернувшись у 1950 році до Бразилії, Кавальканті працював там продюсером на кіностудії в Сан-Паулу, яку і очолював, а у 1952 році заснував кіностудію «Кінофільмес» (Kino Filmes), де поставив свій найкращий фільм «Пісня моря» (1952).

У 1954 році після внесення його до «чорного списку» за комуністичні погляди, Альберто Кавальканті повернувся до Європи. Протягом 1960–1970 років працював в Австрії, Англії, Франції.
Син Альберто Кавальканті — бразильський кінорежисер Івері Кавальканті^[3].
У 1953 році в Бразилії вийшла автобіографічна книга Альберто Кавальканті «Filme e Realidade» (Кіно і реальність).

Помер Кавальканті в Парижі у 85-річному віці.

Обрана фільмографія

Рік	Назва	Оригінал	Країна/Опис
1927	На рейді	En rade
1928	Капітан Фракасс	Captain Fracasse
1929	Червона шапочка	Le petit chaperon rouge
1930	Канікули диявола	Les vacances du diable	,
1931	На загубленому острові	Dans une île perdue
1942	Як пройшов день?	Went the Day Well?
1944	Любитель шампанського	Champagne Charlie
1945	Пізно вночі	Dead of Night
1947	Життя і пригоди Ніколаса Нікльбі	The Life and Adventures of Nicholas Nickleby
1947	Перший джентльмен	The First Gentleman
1947	Вони зробили мене втікачем	They Made Me a Fugitive
1952	Пісня моря	O Canto do Mar
1959	Перша ніч	La prima notte	,
1959	Пан Пунтіла і його слуга Матті	Herr Puntila und sein Knecht Matti	,

Нагороди та номінації

Рік	Нагорода	Категорія	Номінант	Результат
1946	Кінофестиваль в Локарно	При за найкращий сценарій	«Пізно вночі»	Перемога
1947	Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах	Найкращий режисер	«Пісня моря»	Перемога
	Венеційський кінофестиваль	Міжнародний Гран-прі	«Вони зробили мене втікачем»	Номінація
1954	Каннський кінофестиваль	Гран-прі	«Пісня моря»	Номінація

Джерела

• КАВАЛКАНТИ, Кавальканти Алберху // Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич; Редкол.: Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 640 с., 96 л. ил. с.(рос.)