Альбицький Володимир Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Альбицький.

Володимир Олександрович Альбицький (16 червня 1891 — 15 червня 1952) — радянський астроном, який більшу частину своєї кар'єри працював у Сімеїзькому відділенні Пулковської обсерваторії (нині Кримська астрофізична обсерваторія), а від 1934 року завідував цим відділенням. Відомий дослідженнями променевих швидкостей зір і відкриттям 9 астероїдів.

Альбицький Володимир Олександрович
рос. Альби́цкий Влади́мир Алекса́ндрович
Народився	4 (16) червня 1891  Кишинів, Бессарабська губернія, Російська імперія
Помер	15 червня 1952(1952-06-15) (60 років)  Сімеїз, Ялтинська міська рада, Кримська область, РРФСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	астроном
Alma mater	фізико-математичний факультет Московського університетуd
Галузь	астрономія
Альбицький Володимир Олександрович у Вікісховищі

Біографія

Народився або 16 червня 1891 року в Кишиневі^[1][2] Бессарабскої губернії Російської імперії в родині священика^[3]. 1916 року закінчив Московський університет за відділенням астрономії і був залишений при ньому для підготовки до професорського звання^[2].

У 1915—1922 роках працював в Одеській обсерваторії^[1] під керівництвом Олександра Орлова^[3]. Від 1922 року працював у Сімеїзькому відділенні Пулковської обсерваторії, а від 1934 року завідував цим відділенням^[2].

В роки Німецько-радянської війни разом із Сімеїзькою обсерваторією був евакуйований до Абастуманської астрофізичної обсерваторії^[3]. 1951 року захистив докторську дисертацію^[3]. Помер у Сімеїзі 15 червня 1952 року^[1].

Наукові результати

Основні наукові роботи присвячені дослідженню променевих швидкостей зір. Спільно з Григорієм Шайном склав високоточний каталог променевих швидкостей близько 800 зір. Відкрив зорю HD 161817, що має одну з найбільших променевих швидкостей в Галактиці, — 360 км/с. Відкрив декілька десятків спектрально-подвійних зір і визначив їхні орбіти. Виявив 9 нових малих планет, зокрема астероїди 1002 Ольберсія, 1059 Муссоргскія, 1283 Комсомолія. У 1927—1929 роках досліджував змінні зорі. Автор ряду розділів «Курсу астрофізики і зоряної астрономії» (1951)^[2].

Пам'ять

• На честь науковця названо астероїд 1783 Альбицький^[4], відкритий Григорієм Неуйміним 24 березня 1935 року в Сімеїзькій обсерваторії^[3].

Основні праці

• Каталог лучевых скоростей 343 звезд // Труды Главной астрономической обсерватории в Пулкове. Сер. 2. 1933. Т. 43 (співавтор)
• Спектральная классификация // Курс астрофизики и звездной астрономии. Т. 1. Москва; Ленинград, 1951.