Альошина Тамара Іванівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Альошина.

Тамара Іванівна Альошина (рос. Тамара Ивановна Алёшина; 10 травня 1919, Петроград — 21 вересня 1999, Санкт-Петербург) — радянська актриса.

Тамара Іванівна Альошина
рос. Тамара Ивановна Алёшина
Зображення
Народилася	10 травня 1919(1919-05-10)[1]  Петроград, Російська СФРР
Померла	21 вересня 1999(1999-09-21)[1] (80 років)  Санкт-Петербург, Росія
Поховання	Волковський цвинтарd
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	акторка
Alma mater	Російський державний інститут сценічних мистецтв (1940)
Заклад	Александринський театр
У шлюбі з	Толубєєв Юрій Володимирович
Діти	Андрій Толубєєв
IMDb	nm0023658
Нагороди та премії

Біографія

Народилася 10 травня 1919 року в Петрограді (тепер Санкт-Петербург, Росія). У 1940 році закінчила Ленінградський театральний інститут. У 1940-1995 роках служила в Ленінградському театрі імені Пушкіна (Олександрійський театр). Дебютувала в ролі Параші в п'єсі О. М. Островського «Гаряче серце». В основному виконувала лірико-побутові та характерні ролі російських жінок. З 1940 року знімалася в кіно, дебютувавши у фільмі «Приятелі» режисера Михайла Гавронського. Далі були роботи ще в декількох військових картинах.

Померла в 21 вересня 1999 року в Санкт-Петербурзі. Похована на Волковському православному цвинтарі. На її могилі вказано:

Виконавиця ролі льотчика Маші Свєтлової в кінокартині «Небесний тихохід».

Творчість

• 1940 — Приятелі — Ірина
• 1941 — Фронтові подруги — Зіна Маслова, дружинниця
• 1941 — Подруги, на фронт! (короткометражний) — Зіна
• 1944 — Морський батальйон — Галя, наречена Сергія Маркіна
• 1945 — Небесний тихохід — старший лейтенант Маша Свєтлова
• 1953 — Альоша Птицин виробляє характер — Наталя Федорівна, мама Альоші, лікар
• 1953 — Гаряче серце — Параша Курослепова
• 1955 — Михайло Ломоносов — імператриця Єлизавета Петрівна
• 1955 — Таланти і шанувальники — Ніна Василівна Смельская, актриса
• 1956 — Одна ніч — Варя
• 1956 — Пригоди Артемки — Мотя
• 1957 — Ластівка — Віра Степанівна
• 1958 — Повість наших днів — Оксана Синьоока
• 1959 — Підводні рифи — Лідія
• 1960 — Переможець (короткометражний) — Віра Сергіївна
• 1960 — Літак йде в 9 — Ксенія Головко
• 1960 — Третя, патетична (фільм-спектакль) — Настя, дочка Гвозділіна
• 1963 — Зачарований мандрівник — Євгенія Семенівна, цивільна дружина князя
• 1964 — Діти Ванюшина — Людмила
• 1965 — Обломов — Агафія Матвіївна Пшеніцина
• 1965 — Старі друзі — Єлизавета Іванівна
• 1981 — Фамільна реліквія — Тамара Михайлівна
• 1984 — Перегін — мати Вольнова
• 1984 — Букет мімози й інші квіти — епізод

озвучування

• 1960 — «Сім'я Мяннард» — Маалі

Відзнаки

• Заслужена артистка РРФСР з 22 червня 1957 року;
• Нагороджена орденом «Знак Пошани» (28 січня 1982)^[2].