Альфред Науйокс

Альфред Гельмут Науйокс (нім. Alfred Helmut Naujocks; 20 вересня 1911, Кіль — 4 квітня 1966, Гамбург) — штурмбаннфюрер СС, співробітник СД.

Альфред Науйокс
Штурмбанфюрер СС
Загальна інформація
Народження	20 вересня 1911(1911-09-20)[1]  Кіль, Шлезвіг-Гольштейн, Прусське королівство, Німецька імперія
Смерть	4 квітня 1966(1966-04-04)[1] (54 роки)  Гамбург, ФРН  (інфаркт міокарда )
Alma Mater	Кільський університет
Військова служба
Приналежність	Третій Рейх
Війни / битви	Друга світова війна
Нагороди та відзнаки
Цивільний знак СС

Псевдоніми — Ганс Мюллер (нім. Hans Müller), Альфред Бонсен (нім. Alfred Bonsen), Рудольф Мьоберт (нім. Rudolf Möbert).

Біографія

Довоєнні роки

Біографічні дані про Науйокса нечисленні. Уродженець Кіля, навчався в Кільському університеті на інженера, навчання не закінчив. Працював механіком і зварником, в 1931 році познайомився з Рейнгардом Гейдріхом і вступив в СС, з 1934 року працював водієм для Східного регіонального командування СД.

23 січня 1935 Науйокс очолив атаку на антинімецьку радіостанцію в селі Загорджі під Прагою. В ході нападу було вбито активіста штрассеріанського Чорного фронту Рудольфа Форміса, в чому Науйокс зізнався тільки в 1944 році на допиті у американців. Восени 1937 року Науйокс був підвищений до звання гауптштурмфюрера СС, а в 1938 році до штурмбаннфюрера.

Друга світова війна

10 серпня 1939 Рейнхард Гейдріх поставив Альфреда Науйокса, керівника групи VI-F (технічні питання), на чолі секретної операції по інсценуванні нападу на Гляйвіцьку радіостанцію. Операція була проведена ввечері 31 серпня, безпосередньо перед вторгненням вермахту в Польщу. Захопивши радіостанцію, нападники звернулися до слухачів польською мовою, закликавши поляків до повстання. Для більшої правдоподібності гестапо доставило сюди ж декількох в'язнів концтабору Дахау, яких переодягли в польську форму, розстріляли і залишили в лісі, де їх потім виявила місцева поліція. Інсценування нападу мало на меті покласти провину за початок війни на польську сторону.

8 листопада 1939 Науйокс, який командував підрозділом СС, разом з Вальтером Шелленбергом захопив в голландському Венло в полон двох співробітників британської розвідки SIS: Сигізмунда Пейн-Беста (капітан) і Річарда Генрі Стівенса. Продовжив свою діяльність в Нідерландах і Бельгії під час Французької кампанії, командуючи диверсійним загоном СС. Вже потім він розробив операцію «Бернгард» з виробництва і закидання фальшивих фунтів стерлінгів до Великої Британії для дестабілізації її фінансової системи. У 1941 році він покинув СД після серйозного порушення дисципліни і непокори наказу Гейдріха і був відправлений у війська СС на радянсько-німецький фронт, де був поранений. У 1943 році він повернувся на Західний фронт і став працювати у військовій адміністрації Бельгії, пізніше працював в Данії.

Будучи керівником на окупаційних землях Бельгії, Науйокс сумно прославився полюванням за діячами Руху Опору, убивши кількох із них. З грудня 1943 по осінь 1944 року він служив в окупованій Данії, де влаштовував теракти і напади на цивільне населення. Керував так званою каральною «групою Петера», брав участь у вбивстві лютеранського священика Кая Мунка. Пізніше Науйокс змістили з посади, а на його місце був призначений гауптштурмфюрер СС Отто Олександр Фрідріх Швердт. 19 жовтня 1944 Науйокс потрапив в полон до американців. Його відразу посадили під арешт як можливого військового злочинця.

Після втечі

Альфред Науйокс виступав в якості свідка на Нюрнберзькому процесі, на якому підтвердив, що події в Глейвіці відбувалися під безпосереднім керівництвом Гейдріха і Мюллера. У 1946 році втік з табору для військовополонених, але був знову заарештований і екстрадований в Данію в 1947 році, де був засуджений і вийшов на свободу в 1950 році. Імовірно, був одним з керівників організації колишніх членів СС ODESSA, яка займалася переправленням нацистів в країни Латинської Америки. Для прикриття він займався бізнесом в Гамбурзі, де оселився в 1952 році. Опублікував мемуари «Людина, яка почала війну». Помер 4 квітня 1966 року (в літературі помилково називаються 1960 або 1968 роки).

Нагороди[2]

• Цивільний знак СС (1 серпня 1931)
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу (12 листопада 1939) — отримав 2 нагороди одночасно за заслуги в секретній операції СД (Інцидент у Венло); вручені особисто Адольфом Гітлером.