Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Альфред Шульце-Гінрікс

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Альфред Шульце-Гінрікс (нім. Alfred Schulze-Hinrichs; 6 листопада 1899, Лейпциг 23 червня 1972, Вальдсгут-Тінген) — німецький офіцер, капітан-цур-зее крігсмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Коротка інформація Альфред Шульце-Гінрікс, нім. Alfred Schulze-Hinrichs ...
Remove ads

Біографія

Узагальнити
Перспектива

В липні 1917 року вступив у 43-й піхотний полк в Кенігсберзі. Учасник Першої світової війни. В червні 1918 року перейшов на флот. Після демобілізації армії залишений на флоті. В 1930/32 роках командував міноносцями «Альбатрос», в 1932/33 роках «Морський орел», в 1933 році «Леопард».

З 28 серпня 1939 року командував есмінцем «Еріх Келльнер». Учасник Норвезької кампанії, включаючи битву за Нарвік. 13 квітня 1940 року його корабель був потоплений британськими кораблями біля Уфут-фіорду, а сам Шульце-Гінрікс був захоплений норвезькими військами й залишався в таборі для військовополонених до звільнення в червні 1940 року.

З 1 листопада 1940 по 30 квітня 1943 року — командир 6-ї флотилії есмінців. 18-22 травня 1941 року на есмінці «Ганс Лоді» командував супроводом лінкора «Бісмарк» і крейсера «Принц Ойген», які йшли з Готенгафена в район Тронгейма перед рейсом в Атлантику. Після початку Німецько-радянської війни 6-а флотилія діяла в Північній Норвегії та Арктиці. 1 травня 1942 року з флагмана «Герман Шеманн» командував атакою своєї флотилії на конвой QP 11 в Баренцевому морі. Наступного дня «Герман Шеманн» потонув через пошкодження, завдані британськими кораблями. З травня 1943 по лютий 1945 року — командир Академії морської війни в Берліні. В кінці війни командував морською обороною Нарвіка.

В 1950 році Шульце-Гінрікс був одним із 15 експертів, які склали Гіммеродський меморандум.

Remove ads

Нагороди

Remove ads

Бібліографія

  • Das kleine Handbuch der Seemannschaft für Binnensegler. Delius Klasing Verlag, Bielefeld, in mehreren Auflagen.
  • gemeinsam mit Walter Gladisch: Leitfaden der Seemannschaft. Verlag von E.S. Mittler & Sohn, Berlin, 1935.
  • Leitgedanken der sowjetischen Seemacht. In: Marine-Rundschau, 3, 1954, S. 73–78.
  • Die militärgeographische Lage. In: Seemacht heute, Stalling, Oldenburg, 1957, S. 33–43.
  • Grossadmiral Alfred von Tirpitz: Ziel erkannt–Kraft gespannt! Musterschmidt, Göttingen, 1958.
  • Handbuch der Seemannschaft. Wehr und Wissen Verlagsgesellschaft, Darmstadt, 1967.

Література

  • Marine-Offizier-Verband (Hrsg.), Albert Stoelzel: Ehrenrangliste der Kaiserlich Deutschen Marine. 1914–18. Thormann & Goetsch, Berlin 1930, S. 671.
  • Dörr, Manfred (1996). Die Ritterkreuzträger der Überwasserstreitkräfte der Kriegsmarine—Band 2:L–Z (in German). Osnabrück, Germany: Biblio Verlag. ISBN 3-7648-2497-2.
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 (in German). Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
  • Range, Clemens (1974). Die Ritterkreuzträger der Kriegsmarine. Stuttgart, Germany: Motorbuch Verlag. ISBN 3-87943-355-0.
  • Searle, Alaric (2003). Wehrmacht Generals, West German Society, and the Debate on Rearmament, 1949—1959. Westport, CT USA: Praeger Pub.
Remove ads

Примітки

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads