Альфред Юзеф Потоцький

Альфре́д II Ю́зеф Пото́цький гербу Пилява (29 липня 1817, Ланьцут, нині Підкарпатське воєводство, Польща — 18 травня 1889, Париж) — граф, польський і австрійський політичний діяч, маршалок Галицького Сейму, намісник Королівства Галичини та Володимирії, другий ординат у Ланьцуті, австрійський шамбелян, таємний радник. Внук Яна «Непомуцена» Потоцького.^[2]

Альфред Юзеф Потоцький
пол. Alfred Józef Potocki
Народився	29 липня 1822(1822-07-29)[1]  Ланьцут, Ланьцутський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща
Помер	18 травня 1889(1889-05-18)[1] (66 років)  VIII округ Парижа, Париж[1] або Париж
Країна	Польща  Австрійська імперія  Австро-Угорщина
Діяльність	політик
Знання мов	польська і німецька
Заклад	Федеральний уряд Австрії
Членство	Polskie Towarzystwo Tatrzanskied
Посада	Minister-President of Austriad, посол до Галицького сейму[d], Посол до Австрійського райхстагуd і член Палати панів Імперської Ради[d]
Рід	Потоцькі
Батько	Альфред Потоцький
Мати	Жозефіна Марія Чорторійськаd
Брати, сестри	Ewa Józefina Julia Potockad
У шлюбі з	Марія Клементина Потоцька
Діти	Роман Потоцькийd, Юзеф Миколай Потоцький і Климентина Тишкевич
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Палац Потоцьких (Львів)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потоцький.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Альфред Потоцький.

Біографія

Державний діяч Австро-Угорщини: 1862 року став членом Палати Панів (Herrenhaus) — верхньої палати австрійського парламенту, 1867 — призначений міністром сільського господарства Австрії, 1870 — керівник австрійського уряду. 1871 року був змушений залишити цю посаду. Отримав від цісаря Франца Йозефа І орден Золотого руна.

1863 року обраний послом до Галицького Сейму. Був депутатом цього представницького органу до самої смерті.

Після завершення віденської кар'єри присвятив себе активній політичній діяльності в Галичині. 1875–1877 — обіймав посаду маршалка Галицького Сейму. 1875—1883 — був намісником Галичини.

Сприяв усуненню з посади митрополита УГКЦ Йосифа Сембратовича, виходу на пенсію крилошан Малиновського і Жуковського. Був прихильником «Змартвихвстанців», віддав Добромиль єзуїтам.^[3]

Був власником «ґрунтів» у Перемишлянах.

Палац

Меценат, палкий поціновувач французької архітектури, Альфред Потоцький замовив побудову резиденції (нині знана як Палац Потоцьких у Львові, вул. Коперніка, 15) паризькому архітектору Луї д'Оверню, але не встиг побачити її збудованою. Будову палацу завершив його син Роман Потоцький^[4].

Родина

Дружина — Марія Климентина з Сангушків (1830—1903, Львів ), одружилися 1851 року в Славуті. Жила у Львові, де й помера.

Діти: Роман Потоцький, Юлія Потоцька, Климентина Потоцька (Тишкевич), Юзеф Миколай Потоцький^[2].

Нагороди

• Великий хрест Королівського угорського ордена Святого Стефана (1883, № 1238)^[5]
• Орден Золотого руна