Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Альф Шеберґ
шведський режисер З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Альф Шеберґ (швед. Alf Sjöberg, повне ім'я та прізвище — Свен Ерік Альф Шеберг (швед. Sven Erik Alf Sjöberg); нар. 21 червня 1903, Стокгольм, Швеція — пом. 16 квітня 1980, Стокгольм) — шведський актор, театральний і кінорежисер. Дворазовий лауреат Гран-прі Каннського міжнародного кінофестивалю (1946, 1951).
| Альф Шеберґ | |
|---|---|
| швед. Alf Sjöberg | |
 | |
| Ім'я при народженні | Свен Ерік Альф Шеберг (швед. Sven Erik Alf Sjöberg) |
| Дата народження | 21 червня 1903 |
| Місце народження | Стокгольм, Швеція |
| Дата смерті | 16 квітня 1980 (76 років) |
| Місце смерті | |
| Поховання | Кладовище Галеварвd[1] |
| Громадянство | Швеція |
| Професія | режисер, актор, сценарист |
| Роки активності | 1929—1969 |
| IMDb | ID 0803549 |
| Нагороди та премії | |
| Гран-прі Каннського МКФ (1946, 1951) | |
| Альф Шеберґ у Вікісховищі | |
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Альф Шеберґ народився 21 червня 1903 року в Стокгольмі, Швеція. У 1923—1925 роках навчався в Королівському драматичному театрі у Стокгольмі, потім працював у ньому актором. У 1930-му в 27-річному віці став головним режисером театру. 1928 року знявся у фільмі «Поезія Одалена».
Як кінорежисер дебютував стрічкою «Найсильніший» (1929), що розповідає про мисливців на тюленів у Гренландському морі; у фільмі режисер прагнув продовжити романтичні традиції класичного шведського кіно. Значне місце в творчості Шеберґа займає фільм «Цькування» (1944) за сценарієм Інгмара Бергмана про підлітка, якого у школі переслідує учитель-садист. Стрічка принесла Шеберґу популярність за кордоном, вона також стала першим знаком відродження шведського кіно після періоду застою. Загалом Шеберґ поставив 18 кінофільмів і став одним з піонерів театральних постанонок на шведському телебаченні. Телепостановка «Гамлета», яку здійснив Шеберґ 1955 року, стала важливою віхою в історії телебачення Швеції.[2]
Альф Шеберґ двічі вигравав головний приз Каннського кінофестивалю, обидва рази розділивши його з іншими режисерами. 1946 року він був удостоєний «Гран-прі» за фільм «Ірис і лейтенант» (того року головний приз був розділений між одинадцятьма фільмами, тобто майже усіма, що були в конкурсній програмі), а в 1951-му став лауреатом за фільм «Фрекен Юлія» разом з Вітторіо де Сіка (той був відзначений за стрічку «Диво в Мілані»).[3]
Альф Шеберг загинув в автокатастрофі 16 квітня 1980 року на шляху в Королівський драматичний театр, де мала відбутися репетиція.[4]
Remove ads
Фільмографія
Remove ads
Театральні постановки
- 1930: Маркурелли з Вадчепінга (Яльмар Бергман)
- 1930: Клаус великий і Клаус маленький (Густаф аф Гейєрстам)
- 1933: Любов під в'язами (Юджин О'Ніл)
- 1940: Багато галасу з нічого (В. Шекспір)
- 1944: Венеційський купець (В. Шекспір)
- 1944: Криваве весілля (Федеріко Гарсія Лорка)
- 1946: Дванадцята ніч, або Як вам завгодно (В. Шекспір)
- 1947: Йун Габріель Боркман (Генрік Ібсен)
- 1947: Будинок Бернарді Альби (Федеріко Гарсія Лорка)
- 1948-1949: Сімейна вечірка (Т. С. Еліот)
- 1949: Фрекен Юлія (Стріндберг)
- 1949: Смерть комівояжера (Артур Міллер)
- 1952: Філософський камінь (Пер Лагерквіст)
- 1953: Ромео і Джульєтта (В. Шекспір)
- 1954: Ескоріал (Мішель де Гельдерод)
- 1955: Дика качка (Генрік Ібсен)
- 1956: Сон літньої ночі (В. Шекспір)
- 1958: Міра за міру (В. Шекспір)
- 1959: Влада пітьми (Л. Толстой)
- 1961: Стільці (Е. Іонеско)
- 1961: Король Іоанн (В. Шекспір)
- 1963: Швейк у Другій світовій війні (Брехт)
- 1964: Як вам це сподобається (В. Шекспір)
- 1965: Матінка Кураж і її діти (Брехт)
- 1972: Местер Улуф (Стріндберг)
- 1978: Установа (Антоніо Буеро Вальєхо)
- 1980: Школа дружин (Мольєр)
Визнання
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads