Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Альшванг Арнольд Олександрович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Арно́льд Олекса́ндрович Альшва́нг (*19 вересня (1 жовтня) 1898, Київ — †28 липня 1960, Москва) — радянський музикознавець, доктор мистецтвознавства з 1944.
Remove ads
Біографія
Закінчив Київську консерваторію (1920) як піаніст (клас Генріха Нейгауза), потім (1922) як композитор (в Рейнгольда Глієра й Болеслава Яворського). Доктор мистецтвознавства (1944).
1919 року викладав у Театральній академії в Києві.
У 1919—1921 роках керував у Києві військово-музичною школою. Викладав у Київській (1923—1925) і Московській (1930—1934) консерваторіях.
Альшванг Арнольд Олександрович пробув два роки у засланні (арештований за безпідставним звинуваченням) — спочатку у м. Тобольськ, потім на Кавказьких Мінеральних Водах та м. Оренбург. Після чого повернувся до музикальної та педагогічної діяльності.
Згодом не раз гастролював в Україні як піаніст і виступав з лекціями з питань музичної культури. Підтримував дружні стосунки з П. О. Козицьким (який присвятив фортепіанну прелюдію, 1920), Лесем Курбасом, В. Л. Модзалевським, Г. І. Нарбутом, Павлом Тичиною.
Remove ads
Праці
Опублікував книги про К. Дебюссі (1935), О.Скрябіна (1945), П.Чайковського (1959), посмертно виданий збірник «Твори К. Дебюссі і М. Равеля» (1963). 1940 року у серії «Жизнь замечательных людей» випустив книгу про Л. Бетховена, потім (1952) переробив її в монографію, 1963 року підготував розширене й доповнене видання (3-і вид. 1966, 4-і вид. 1971; ця книга вийшла також у перекладах на угорські, естонські, румунські мови).
Автор статей про П. О. Козицького (1934), В. В. Пухальського (1948), ряду публікацій в українській пресі.
Серед музичних творів — Симфонічна поема на українські народні теми (1926).
Remove ads
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads