Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Амаркорд (фільм)
Фільми Федеріко Фелліні, 1973 З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
«Амаркорд» (італ. Amarcord) — фільм Федеріко Фелліні 1973 року. Назва фільму походить від слів романьольського діалекту «a m'arcord» (я згадую), котре стало неологізмом в італійській мові[2]. Фільм був представлений 1974 року поза конкурсом на 27-му Каннському міжнародному кінофестивалі[3] і входить у 100 найкращих фільмів світового кіно[4].
Remove ads
Сюжет
Узагальнити
Перспектива
Італія, 1930-і роки. Містечко, що заснуло, пробуджується з появою «манін» — пуху, що ширяє у повітрі, сповіщаючи про прихід весни. На великій площі розводять святкове вогнище, на якому спалюють опудало зими. Про місто і про час глядачеві розповідають по черзі то червонопикий п'яниця Бішейн, бродячий торговець, то вчений адвокат (обоє говорять прямо в камеру), то підліток на ім'я Тітта, син Ауреліо та Міранди, в чиєму будинку не замовкають сварки і погрози самогубства з обох боків, які, втім, ніколи не виконуються. У школі Тітта терпляче витримує карикатурний парад педагогів і запам'ятовує лише вчительку математики за її пишний бюст. Його, і не тільки його самого, також приваблює Лисичка, напівбожевільна німфоманка, що дражнить робітників на будівництвах. Але перед усіма жінками він віддає перевагу Градісці, місцевій зірці, яка дефілює вулицями зі своїми сестрами в спокусливих нарядах і макіяжі. Одного разу він марно намагається підсісти до неї в кінозалі.
Про Градіску ходить безліч легенд: приміром, колись вона нібито вшанувала своєю присутністю ложе якось принца в «Гранд-Отелі» — розкішному палаці, де Бішейн одного разу «спожив» за одну ніч вісімнадцять жінок з гарему проїжджого еміра. Їх усіх Тітта називає у сповіді місцевому священикові, який наполегливо цікавиться, коли і скільки разів він «себе чіпає»: ця його звичка, за словами священика, доведе до сліз святого Людовика. 21 квітня, в день народження Гітлера, місто відвідує видний фашистський чин, на його честь організовуються парад і спортивна вистава. Вночі з грамофона, встановленого на каплиці, нахабно лунає мелодія «Інтернаціоналу», і фашистським стрільцям не відразу вдається заткнути цю музику. Батька Тітти викликають у поліцію і звинувачують в антифашистських розмовах. Його примушують випити велику дозу касторки.
Раз на рік сім'я забирає з божевільні дядька Тео і везе його на прогулянку. Цього разу він підіймається на дерево і п'ять годин підряд кричить: «Жінку хочу!». Карлиця-монашка, що приїхала з двома санітарами, знімає його з дерева, що нікому не вдавалося до її появи. Вночі усі жителі містечка випливають у відкрите море, щоб спостерігати зблизька пасажирський лайнер «Рекс» — прекрасний зразок суднобудівного мистецтва, створений при фашистському режимі і що є символом цього режиму… Приходить осінь. Дідусь Тітти збивається зі шляху в тумані і думає, що він помер… Вночі жителі міста, як в казковому сні, спостерігають за учасниками автопробігу «Тисяча миль»… Тітта залишається наодинці з пишногрудою власницею тютюнової крамниці, присягається, що зможе її підняти, і піднімає. Вона дає йому посмоктати свої груди, але недосвідчений хлопець дме в них… Одного разу місто завалює снігом, і від цієї рідкісної події усі жителі завмирають у захопленні: всі історичні рекорди побиті…
Помирає мати Тітти. Градіска виходить заміж за карабінера, який відвіз її в інші краї. Після весільної вечері усі прощаються з нею. Її ніколи не забудуть. Знову в повітрі парять «маніни»; їх поява завершує цей чарівний рік.
Remove ads
У ролях
| • Магалі Ноель | … | Градіска |
| • Бруно Дзанін | … | Тітта |
| • Пупелла Мадджо | … | Міранда Біонді, мати Тітти |
| • Армандо Бранча | … | Ауреліо Біонді, батько Тітти |
| • Стефано Пройєтті | … | Оліва, брат Тітти |
| • Джузеппе Янігро | … | дідусь Тітти |
| • Нандіно Орфеї | … | дядечко Тітти |
| • Чіччо Інграссіа | … | Тео, божевільний дядечко Тітти |
| • Карла Мора | … | Джина, служниця |
| • Джозіана Танціллі | … | Лисичка |
| • Доменіко Пертіка | … | сліпий акордеоніст |
| • Джанфіліппо Каркано | … | кюре |
| • Діна Адорні | … | вчителька математики |
| • Армандо Віллелла | … | учитель грецької мови |
| • Марія Антоньєтта Белуцці | … | власниця тютюнової крамниці |
| • Джульєтта Мазіна | … | подруга Градіскі |
Remove ads
Знімальна група
- Автор сценарію — Федеріко Фелліні, Тоніно Гуерра
- Режисер-постановник — Федеріко Фелліні
- Продюсер — Франко Крістальді
- Оператор — Джузеппе Ротунно
- Композитор — Ніно Рота
- Монтаж — Руджеро Мастроянні
- Художник-постановник — Даніло Донаті
- Художник по костюмах — Даніло Донаті, Сарторія Тіреллі
- Артдиректор — Джорджо Джованніні
Видалена сцена
Знято сцену, яка пізніше була вирізана з фільму Фелліні. Сцена була знята без звуку. Однак вона описана в новелістиці, опублікованій Ріццолі в 1973 році, де йдеться про те, як графиня втрачає діамантову каблучку в туалеті. Карліні, або "Одеколон", чоловік, який спорожняє міські вигрібні ями, покликаний знайти його. Цю сцену можна переглянути на релізі фільму від Criterion.[5][6]
Нагороди та номінації
▼ Список нагород та номінацій ▼ [7]
Remove ads
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads