Амфотерні гідроксиди

Амфотерні гідроксиди (дав.-гр. ἀμφότερος, amphoteros - той і інший) — неорганічні сполуки, гідроксиди амфотерних елементів, залежно від умов проявляють властивості кислотних або осно́вних гідроксидів (можуть реагувати як з кислотами, так і з лугами).

Загальні властивості

Всі амфотерні гідроксиди — тверді речовини. Нерозчинні у воді, переважно є слабкими електролітами.

Хімічні властивості

При нагріванні розкладаються з утворенням відповідного амфотерного оксиду, наприклад:

${\displaystyle {\mathsf {2Fe(OH)_{3}\ \xrightarrow {150-200\ ^{\circ }C} \ Fe_{2}O_{3}\ +\ 3H_{2}O}}}$

У ряді випадків проміжним продуктом розкладання є метагідроксид, наприклад:

${\displaystyle {\mathsf {Al(OH)_{3}\ {\xrightarrow {200\ ^{\circ }C}}\ AlO(OH)\ +\ H_{2}O}}}$

${\displaystyle {\mathsf {2AlO(OH)\ {\xrightarrow {>575\ ^{\circ }C}}\ Al_{2}O_{3}\ +\ H_{2}O}}}$

При взаємодії з кислотами утворюють солі з амфотерним елементом у катіоні, наприклад:

${\displaystyle {\mathsf {Zn(OH)_{2}\ +\ 2HCl\ \longrightarrow \ ZnCl_{2}\ +\ 2H_{2}O}}}$

При взаємодії з лугом утворюють солі з амфотерним елементом в аніоні, наприклад:

${\displaystyle {\mathsf {Zn(OH)_{2}\ +\ 2NaOH\ \rightleftarrows \ Na_{2}[Zn(OH)_{4}]}}}$ (у водному розчині)

${\displaystyle {\ce {Al(OH)3 + NaOH -> NaAlO2 + 2H2O}}}$ (в розплаві)

Отримання

Загальним способом отримання амфотерних гідроксидів є осадження розведеним лугом з розчинів солей відповідного амфотерного елемента, наприклад:

${\displaystyle {\mathsf {ZnSO_{4}\ +\ 2NaOH\ \longrightarrow \ Zn(OH)_{2}\downarrow \ +\ Na_{2}SO_{4}}}}$

У надлишку лугу почнеться розчинення осаду гідроксиду:

${\displaystyle {\mathsf {Zn(OH)_{2}+2NaOH\rightarrow Na_{2}[Zn(OH)_{4}]}}}$

У ряді випадків при осадженні утворюється не гідроксид, а гідрат оксиду відповідного елемента (наприклад, гідрати оксидів заліза(III), хрому (III), олова (II) тощо). Хімічні властивості таких гідратів здебільшого аналогічні властивостям відповідних гідроксидів.

Приклади амфотерних гідроксидів

До амфотерним належать такі гідроксиди:

• більшість гідроксидів d-елементів:

гідроксид хрому(III) ${\displaystyle {\mathsf {Cr(OH)_{3}}}}$, полігідрат оксиду заліза (III) ${\displaystyle {\mathsf {Fe(OH)_{3}}}}$, гідроксид цинку ${\displaystyle {\mathsf {Zn(OH)_{2}}}}$, гідроксид кадмію ${\displaystyle {\mathsf {Cd(OH)_{2}}}}$, та ін.;

• ряд гідроксидів p-елементів:

гідроксид алюмінію ${\displaystyle {\mathsf {Al(OH)_{3}}}}$, гідроксид галію ${\displaystyle {\mathsf {Ga(OH)_{3}}}}$, гідрат оксиду олова(II) ${\displaystyle {\mathsf {Sn(OH)_{2}}}}$, гідроксид свинцю(II) ${\displaystyle {\mathsf {Pb(OH)_{2}}}}$, та ін.;

• з гідроксидів s-елементів:

гідроксид берилію ${\displaystyle {\mathsf {Be(OH)_{2}}}}$;

• формально до амфотерних гідроксидів можна віднести воду.

Див. також

• Амфотерність
• Амфотерні оксиди

Джерела

• Лидин Р.А., Андреева Л. Л., Молочко В. А. Константы неорганических веществ: справочник / Под ред. Р. А. Лидина. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Дрофа, 2005. — 685 с. — ISBN 5-7107-8085-5.
• Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Реакции неорганических веществ: справочник / Под ред. Р. А. Лидина. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Дрофа, 2007. — 637 с. — ISBN 978-5-358-01303-2.