Аналогове телебачення

Аналогове телебачення — телебачення, що використовує для отримання, виводу і передачі зображення і звуку аналоговий електричний сигнал. Всі приймально-передавальні системи доцифрової епохи, включаючи механічне телебачення, використовували аналогові сигнали, які можуть передаватися як по кабелю, так і по радіо.

Шум в аналоговому телевізійному приймачеві

Поширення

Аналогове телебачення досі домінує на ефірних наземних каналах багатьох країн. Більшість вітчизняних телеканалів ведуть мовлення в аналоговому стандарті, дублюючи мовлення у цифрових стандартах по кабельних і супутникових каналах. Деякі телеканали припинили своє мовлення, і на тепер на цифровому ТБ не працюють, наприклад Тиса-1.

Припинення мовлення аналогового телебачення

Сьогодні відбувається перехід з аналогового на цифрове телебачення. Багато країн у зв'язку з побудовою повноцінних цифрових мереж вже припинили або планують у найближчому майбутньому закінчити телемовлення в аналогових стандартах. Головні складності цього переходу:

• Трудомісткість, дорожнеча і нерентабельність покриття трансляційними системами малонаселених територій;
• Плутанина з вибором стандарту цифрового мовлення, що дезорієнтує як постачальників, так і покупців нових цифрових телевізорів^[1];
• Низька рекламна прибутковість цифрового телемовлення на перехідному етапі^[2];
• Головна проблема — інертність населення, яке не бажає розлучатися зі старими працездатними телевізорами і за свій рахунок купувати цифрові приставки.^[3] Примусово позбавити телебачення великі маси громадян не можна, оскільки воно є органом сповіщення у надзвичайних ситуаціях^[4] і це може викликати соціальний протест.

Дата припинення мовлення	Країна
1 вересня 2006	Люксембург
11 грудня 2006	Нідерланди
1 вересня 2007	Фінляндія
25 вересня 2007	Андорра
29 жовтня 2007	Швеція
27 травня 2008	Швейцарія
12 червня 2009	США[5]
30 червня 2009	Німеччина
31 жовтня 2009	Данія
30 листопада 2009	Норвегія
3 квітня 2010	Іспанія
31 грудня 2010	Словенія
7 червня 2011	Австрія
31 липня 2011	Японія
31 серпня 2011	Канада
30 листопада 2011	Бельгія, Франція
30 червня 2012	Чехія
24 жовтня 2012	Ірландія, Велика Британія[6]
31 грудня 2012	Болгарія, Італія, Південна Корея
23 липня 2013	Польща[7]
15 травня 2015	Білорусь[8]
31 грудня 2015	Філіппіни
14 травня 2016	Китай[9][уточнити]
29 червня 2016	Бразилія
31 грудня 2016	Мексика[10]
1 серпня 2018 (Київ і Кіровоградська область) 1 вересня 2018 (більшість каналів) 31 березня 2021 (місцеві канали без цифрових ліцензій)[11][12]	Україна[13][11]
14 жовтня 2019	Російська Федерація[14]
3 травня 2022	Молдова