Анджей Мунк

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мунк.

Анджей Мунк (пол. Andrzej Munk; 16 жовтня 1921, Краків — 20 вересня 1961, Ловіч) — польський кінорежисер, один з представників так званої польської школи кіно.

Анджей Мунк
Andrzej Munk
Дата народження	16 жовтня 1921(1921-10-16)
Місце народження	Краків, Польща
Дата смерті	20 вересня 1961(1961-09-20) (39 років)
Місце смерті	Ловіч, Польща
Поховання	Військові Повонзки
Громадянство	Польща
Alma mater	Лодзька кіношкола
Професія	кінорежисер
Заклад	Варшавська політехніка
IMDb	ID 0612914
Анджей Мунк у Вікісховищі

Біографія

У черві 1939 року закінчив VIII Державну математично-природничу гімназії ім. Августа Вітковського у Кракові. Під час гітлерівської окупації переїхав до Варшави і через своє єврейське походження^[1] був змушений переховуватися.

Працював у будівельній фірмі, пізніше брав участь у Варшавському повстанні. Після повстання перебував у Генеральній губернії, а після визволення повернувся до Варшави. Навчався у Варшавській політехніці, а потім у Варшавському університеті. Згодом був прийнятий до Кіношколи в Лодзі. Закінчив її 1951 року (операторський та режисерський факультет).

У 1948—1952 рр. був членом Польської об'єднаної робітничної партії (PZPR), проте 1952 року був виключений з організації через поведінку, яка "негідна члена партії. У 1950—1955 роках працював на Студії документальних фільмів, спочатку як оператор Польської кінохроніки, а потім режисер документальних фільмів з художнім стилем.

Художні фільми забезпечили Мункові вагоме місце у історії польського кінематографу. Його смерть перервала роботу над фільмом «Пасажирка», який був закінчений Вітольдом Лесєвічом у 1963 році.

У 1957—1961 роках він викладав у кіношколі в Лодзі. Від 1965 року ця школа присуджує нагороду його імені за найкращий дебют року.

Був важко поранений у автокатастрофі, котра відбулася у селі Компіна біля Ловіча, коли він був за кермом Fiat 500. Помер через чотири години після того, як його привезли до лікарні у Ловічу. Похований на кладовищі Військові Повонзки у Варшаві.

21 травня 2010 року ім'я режисера отримала пара потягів interREGIO, які курсують між Варшавою та Лодзю^[2].

Документальні фільми

Місце поховання, кладовище Військові Повонзки, Варшава

• Spacerek staromiejski — режисер і сценарист (1958)
• Niedzielny poranek — режисер і сценарист (1955)
• Gwiazdy muszą płonąć — режисер і сценарист (1954)
• Kolejarskie słowo — режисер і сценарист (1953)
• Pamiętniki chłopów — режисер і сценарист (1952)
• Bajka — режисер (1952)
• Maj pracy walki pokoju — оператор (1951)
• Kierunek — Nowa Huta! — режисер (1951)

Художні фільми

• Блакитний хрест (1955)
• Людина на колії (1956)
• Героїзм (1957)
• Косооке щастя (1959)
• Пасажирка (1963)