Андрейків Олександр Євгенович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андрейків.

Олекса́ндр Євге́нович Андре́йків (3 січня 1942, с. Мельниця-Подільська, нині смт Чортківського району Тернопільської області) — український вчений-механік. Доктор технічних наук (1979). Професор (1983). Член-кореспондент НАН України (1988). Державна премія України в галузі науки і техніки (1995), премія ім. О. Динника АН УРСР (1987), премія РМ СРСР (1989), премія НАН України імені Г. В. Карпенка (2016)^[1]. Заслужений професор Львівського університету (2019)^[2].

Андрейків Олександр Євгенович
Народився	3 січня 1942(1942-01-03) (83 роки)  Мельниця-Подільська, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Діяльність	науковець
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Нагороди

Закінчив Львівський університет. Від 1964 працює у Фізико-математичному інституті АН УРСР (нині НАН України) у Львові: від 1980 — завідувач відділу, від 1994 — головний науковий співробітник, директор міжгалузевого дослідного центру «Протон». Одночасно від 1984 — професор Львівського університету. Голова технічного підкомітету «Воднева деградація матеріалів» Європейського товариства з цілісності конструкцій.

Тематика досліджень:

• механіка руйнування і міцність матеріалів,
• теорія пружності й пластичності,
• водневе матеріалознавство,
• тертя і зношування матеріалів,
• методи неруйнівного контролю.