Андронов Олександр Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андронов.

Олекса́ндр Олекса́ндрович Андро́нов (нар. 29 березня (11 квітня) 1901(19010411), Москва — 31 жовтня 1952, Горький) — російський радянський фізик, академік АН СРСР (з 1946).

Андронов Олександр Олександрович
Народився	11 квітня 1901(1901-04-11)  Москва, Російська імперія[1]
Помер	31 жовтня 1952(1952-10-31)[1] (51 рік)  Горький, РРФСР, СРСР
Поховання	Червоне кладовищеd
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	фізик, математик, викладач університету, політик
Alma mater	МДУ
Галузь	теорія хаосу, системна динаміка і диференціальне числення
Заклад	Нижньогородський державний університет імені М. І. Лобачевського
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Мандельштам Леонід Ісаакович[2]
Відомі учні	Dmitrii Andreevich Gudkovd Айзерман Марк Аронович[3] Nikolai Nikolaevich Bautind[3]
Аспіранти, докторанти	Andrei Victorovich Gaponov-Grekhovd Yuri Neymarkd Yakov Tsypkind Sergei Alexandrovich Zhevakind Alexander Feldbaumd N. V. Butenind Q24351947? Artemiy Grigorievich Maierd[3] Evgeniya Aleksandrovna Leontovich-Andronovad[3] I. L. Bernshteind[3] N. A. Zheleztsovd[3] Artemiy Sergeevich Alekseevd[3]
Членство	Академія наук СРСР (1952)
У шлюбі з	Evgeniya Aleksandrovna Leontovich-Andronovad
Діти	Aleksandr Andronovd
Нагороди

Закінчив Московський університет (1925), де в наступні роки був аспірантом і працював. З 1931 професор Горьковського університету.

Депутат Верховної Ради СРСР 2—3-го скликань.

У 1969 Президією АН СРСР заснована премія імені О. О. Андронова.

Праці

Наукові праці Андронова присвячені теорії коливань і автоматичного регулювання. Розв'язав ряд важливих питань з теоретичної радіотехніки, теорії годинників та ін. Андронов створив школу спеціалістів у галузі нелінійних коливань і суміжних проблем.

Див. також

• Критерій Андронова — Понтрягіна

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Е. С. Бойко. Александр Александрович Андронов. 1901–1952 — М.: Наука, 1991.(Научно-биографическая литература). (рос.)
• Андронов Александр Александрович // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).

Бібліографія

• Андронов А. А., Витт А. А., Хайкин С. Э. Теория колебаний. 2-е изд., 1959 (рос.)