Андріанов Віктор Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андріанов.

Андріа́нов Ві́ктор Миха́йлович (нар. 8 травня 1947 — пом. 28 квітня 2012) — український державний діяч, кандидат філософських наук, професор. Заслужений працівник культури України.

Андріанов Віктор Михайлович
Народився	8 травня 1947(1947-05-08)  Москва, СРСР
Помер	28 квітня 2012(2012-04-28) (64 роки)  Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Alma mater	Національна металургійна академія України
Нагороди

Біографія

Народився 8 травня 1947 року в місті Москва. З 15 років розпочав трудову діяльність, навчаючись робітничим професіям у Дніпропетровському механічному технікумі, працюючи робітником на одному із заводів Дніпропетровська.

Після служби у лавах Радянської армії працював у одному з науково-дослідних та конструкторсько-технічних інститутів Дніпропетровська.

З 1972 по 1976 рік працював референтом, інструктором, завідувачем відділу пропаганди та культурно-масової роботи Дніпропетровського обкому та міськкому ЛКСМУ.

У 1975 році здобув вищу освіту у Дніпропетровському металургійному інституті.

З 1976 по 1985 рік працював завідувачем сектору культурно-масової роботи, завідувачем відділу культури Центрального комітету ЛКСМУ у м. Києві.

У 1985—1988 роках навчався та успішно закінчив аспірантуру Академії суспільних наук, захистивши кандидатську дисертацію з філософських наук.

З 1988 по 1990 рік працював у інструктором відділу організаційно-партійної роботи і кадрової політики ЦК Компартії України.

З 1990 по 1995 рік служив в органах внутрішніх справ.

З 1995 по 1998 рік очолював відділ по зв'язках з партіями та громадськими організаціями Управління внутрішньої політики Адміністрації Президента України.

У 1998—2001 роках обіймав посаду генерального директора-художнього керівника Національного палацу «Україна»^[1].

З 2001 по 2003 рік працював на посаді заступника начальника Управління науково-технічного та гуманітарного розвитку Секретаріату Кабінету Міністрів^[2].

У 2002—2003 роках працював професором кафедри філософії та деканом юридичного факультету Національної академії внутрішніх справ України.

У 2003—2006 роках обіймав посади Державного секретаря, першого заступника Міністра — керівника апарату Міністерства культури і мистецтв України.

З 2006 по 2007 рік працював на посаді першого заступника начальника Управління гуманітарної політики Секретаріату Кабінету Міністрів.

З 2007 по 2011 рік обіймав посаду першого заступника Міністра культури і туризму України^[3][4].

У 2011 році вийшов на пенсію.

Помер 28 квітня 2012 року в Університетській клініці м. Бохум у Німеччині. Похований 11 травня 2012 року на Байковому кладовищі у м. Києві (сектор № 33).

Нагороди і почесні звання

• Заслужений працівник культури України (2004)
• Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2010)^[5]