Андійці

Андійці (андії, самоназва Анда, гванал) — народ на заході Дагестану. Історичні аули розташовані на південних відрогах андійського хребта, по лівих притоках Андійського Койсу. Етнонім по великому аулу Анді (Ботліхський район).

Андійці
Регіон розселення народу
Кількість	22 000 осіб
Ареал	Дагестан
Близькі до	аварці
Мова	андійська
Релігія	суніти

Живуть у селах Чанк, Анді, Кванхідатлі, Гунха, Ашалі, Гагатлі, Зіло, Муні, Рушуха, Джугут і Ріквані Ботліхського району, в Дзержинськ та Новогагатлі Хасав'юртівського району і в аулі Бутуш Бабаюртівського району. Спільно з іншими народами також живуть у аулах Аксай, П'ятирічка, Кокрек Хасав'юртівського району. Багато переселенців також живуть в Кизилюртівському, Бабаюртівському, Новолакському, Кизлярському і Тарумівському районах.

Говорять на андійській мові, яка має два діалекти — верхньоандійський і ніжньоандійський. Серед андійців поширена аварська, російська, а серед чоловіків також чеченська мова. Писемність на основі кирилиці.

Віруючі андійці — мусульмани-суніти (з XIV століття).

На 2002 рік в Росії 21,808 чоловік ідентифікували себе як андійці, з них 21,270 в Дагестані. За деякими оцінками чисельність андійців може перевищувати 30,000 осіб.

Андійці є найбільшим з андійських народів, до яких також відносяться ахвахці, багулали, ботліхці, годоберінці, каратинці, Тиндаль, чамалали.