Анна Сфорца

Анна Марія Сфорца (21 липня 1476, Мілан — 30 листопада 1497, Феррара) — італійська дворянка, перша дружина Альфонсо I д'Есте, майбутнього герцога Феррари. Друга законна дочка Галеаццо Марія Сфорца, герцога Мілана і  його другої дружини, Бони Савойської.

Анна Сфорца
Народилася	21 липня 1476  Мілан, Міланське герцогство
Померла	30 листопада 1497 (21 рік)  Феррара, Феррарське герцогство  ·післяпологові ускладнення
Діяльність	аристократка
Титул	герцог
Рід	Сфорца
Батько	Галеаццо Марія Сфорца
Мати	Бона Савойська(1449—1503)
Брати, сестри	Бьянка Марія Сфорца, Джан Галеаццо Сфорца і Катерина Сфорца
У шлюбі з	Альфонсо I д'Есте
Діти	unknown son d'Ested[1]

Біографія

Сім'я і походження

Була другою дочкою і останньою законною дитиною Галеаццо Марія Сфорца, герцога Мілана і його другої дружини Бони Савойської, з якою він одружився у 1468 році, через рік після смерті своєї першої дружини Доротеї Гонзаги, яка не народила від нього дітей. Дідусем та бабусею Анни по батьківській лінії були Франческо I Сфорца і Бьянка Марія Вісконті. По матері бабусею й дідусем були Людовик, герцог Савойський і Анна де Лузіньян з Кіпру, на честь якої її назвали. Вона мала двох старших братів: Джан Галеаццо Сфорца (який одружився з своєю двоюрідною сестрою Ізабеллою з Неаполя) і Гермес Марію Сфорца, маркіза Тортона і старшу сестру Б'янку Марію, другу дружину Максиміліана I Римського імператора. Також мала старшу сестру Катерину Сфорца від позашлюбного зв'язку її батька з Лукрецією Ландріані. Її дядьком був Людовіко Сфорца II Моро, герцог Мілана, одружений з Беатрісе д'Есте, а її тіткою була Іпполіта Марія Сфорца, перша дружина короля Неаполя Альфонсо II.

Коли Анні було всього п'ять місяців, коли 26 грудня 1476 року в день святого Стефана її батько був убитий в церкві Санто-Стефано в Мілані. Його зарізали троє високопоставлених чиновників міланського двору.

Шлюб

У 1477 році Анна була заручена з Альфонсо, спадкоємцем Ерколе I д'Есте, герцога Феррари. Весілля відбулося через 14 років, 12 січня 1491 року, серед бенкетів, прийомів і театральних вистав. Шлюб не був щасливим: нежіночна Анна весь час одягалась як чоловік, відмовлялася від подружнього ложа, віддавала перевагу компанії жінок і проводила кожен вечір з маленькою чорношкірою рабинею.^[2]

Тільки після шести років шлюбу Анна нарешті завагітніла, але померла під час пологів; деякі джерела повідомляли, що її дитина, син, помер відразу після хрещення; інші^[3][4][5][6] сказали, що він вижив, був названий Алессандро і помер в 1514 році у 17-річному віці. Вона була похована в монастирі Сан-Віто, благодійницею якого була. Її чоловік не зміг взяти участь у її похороні, через обличчя було спотворене сифілісом.^[7]

Її смерть ознаменувала кінець зв'язків між сім'ями Сфорца та Есте. Альфонсо одружився вдруге з Лукрецією Борджіа в 1502 році.