Анненков Павло Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Анненков.

Павло́ Васи́льович Анненко́в (19 червня (1 липня) 1813, за іншими даними 18 (30) червня 1812, Москва — 8 березня (20 березня) 1887, Дрезден) — російський критик і мемуарист.

Анненков Павло Васильович
Народився	19 червня (1 липня) 1813[1][2][3]  Москва, Російська імперія[4][2]
Помер	8 (20) березня 1887[4][2][5] (73 роки)  Дрезден, Німецький Райх[4][2]
Країна	Російська імперія
Діяльність	літературний критик, історик, журналіст
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний гірничий університет[4]
Знання мов	російська
Рід	Анненковиd
Медіафайли у Вікісховищі

Разом з Іваном Тургенєвим, Миколою Чернишевським та іншими 19 березня 1860 р. підписав листа до В. Фліорковського з проханням відпустити на волю або погодитись на викуп родичів Тараса Шевченка (братів Микити і Йосипа та сестри Ярини).

Біографічні відомості

За політичними переконаннями ліберал-західник. Стояв на позиціях «чистого мистецтва». В «Современнике» надрукував «Листи з Парижа» (1847—1848), в яких знайомив російського читача з представниками утопічного соціалізму. Особисто знав Карла Маркса, листувався з ним.

Анненков — один із зачинателів наукового вивчення біографії і текстів Пушкіна.

Не втратили свого значення мемуари Анненкова:

• «М. В. Станкевич» (1857),
• «Знаменне десятиліття» (1881),
• «Літературні спогади» (1909).

В останніх свідчив про вагому роль часопису "Основа" (1862-1863) як чинника національної самоідентифікації українців в столиці Російської імперії.

Твори

• «Листи з Парижа» (1847 — 48)
• «М. В. Станкевич» (1857),
• «Знаменне десятиліття» (1881),
• «Літературні спогади» (1909).
• Воспоминания и критические очерки. В 3 т. СПБ, 1877—1881.