Анозогнозія

Анозогнозія (новолат.: anosognosia; грец. ἀ- — не + νόσος — хвороба + γνῶσις — знання, пізнання) — відсутність критичної оцінки хворим свого ураження (паралічу, зниження зору, слуху тощо.). Вперше це явище було описано Габрієлем Антоном і Жозефом Бабінським (синдром Антона-Бабінського)^[1].

Анозогнозія Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10	R41.8

Анозогнозія спостерігається переважно при ураженні правої тім'яної частки головного мозку^[2].

Під анозогнозією у психіатрії розуміється такий стан хворого, коли той не усвідомлює наявність у нього психічного розладу (або дефекту), при цьому він може виступати проти проведення відповідного лікування. Анозогнозія в одних випадках може вказувати на тяжкий психічний розлад з порушенням критики (слабоумство, маніакальний синдром, маревний або корсаковський психоз)^[3], в інших — на склад особистості хворого (наприклад, при алкоголізмі^[4]) або на те, що він застосовує механізми психологічного захисту, наприклад, під впливом почуття провини.