Антикомуністична добровольча міліція

Антикомуністична добровольча міліція (італ. Milizia Volontaria Anti Comunista, MVAC) — місцеві допоміжні мілітаризовані з'єднання, що складалися з четників та словенських антипартизанських угруповань в окупованих Італією районах Югославії. Цю назву застосовували також по відношенню до аналогічних словенських допоміжних з'єднань, розташованих в анексованих Італією частинах Словенії, та чорногорських з'єднань у Чорногорії. Мала яскраве католицьке та фашистське забарвлення.

Антикомуністична добровольча міліція
Участь у військовому конфлікті	Югославський фронт Другої світової війни
Час/дата початку	1942
Час/дата закінчення	вересень 1943
Антикомуністична добровольча міліція у Вікісховищі

Історія

Антикомуністична добровольча міліція формально була створена після укладення 19 червня 1942 італо-хорватської угоди, підписаної Маріо Роаттою і Анте Павеличем.^[1] 23 червня 1942 за допомогою лідера четників Ілії Трифуновича-Бірчанина^[en] італійці сформували перші бойові одиниці Антикомуністичної добровольчої міліції задля знищення комунізму.^[2] У 1942—43 переважна більшість четників в окупованій Італією території Югославії приєдналася до лав італійських допоміжних загонів міліції та була укомплектована італійцями.^[1] Згідно з генералом Джакомо Зануссі, всього в допоміжній міліції перебувало 19-20 тис. четників, озброєних 30 тис. гвинтівок, 500 кулеметами, 100 мортирами, 15 гарматами, мали 250 тис. ручних гранат, 7 млн снарядів; також вони мали 7-8 тис. пар взуття^[1].

Починаючи з 1941 загони міліції під командуванням італійських військових діяли в Чорногорії, Боснії і Герцеговині та Лиці; з 1942 — також у Далмації. Саме в останній допоміжні воєнізовані одиниці отримали назву Антикомуністичні добровольчі угруповання, яка стала основною, а згодом — після реорганізації у червні 1942 — і офіційною. З середини 1942 бойові угруповання четників були легалізовані італійським командуванням у Незалежній Державі Хорватія.^[3] Ще в червні 1942 близько 4,5 тис. четників діяло на території Чорногорії, а вже 28 лютого 1943 більше 20,5 тис. четників діяло в Незалежній Державі Хорватія.^[4]

6 серпня 1942 вже існуючі місцеві допоміжні військові формування чисельністю 7 тис. чоловік на підконтрольній Італії частині Словенії — Добровольча антикомуністична міліція (словен. Prostovoljna protikomunistična milica, bela garda, Vaška straža) та Легіон смерті (словен. Legija Smrti; італ. Legione della Morte) — отримали спільну назву Антикомуністична добровольча міліція, хоча обидві вони зберігали власні специфічні характеристики.

За планами, антикомуністична добровольча міліція мала бути організована в єдину Словенську Національну Армію (словен. Slovenska Narodna Vojska), однак цим планам не вдалося здійснитися. Після капітуляції Італії у серпні 1943 угруповання було частково знищене прокомуністичними партизанами. Учасники формування, що залишилися в живих, перебралися до територій, окупованих Третім Рейхом.^[5]

Бойові одиниці

Бойові одиниці Антикомуністичної добровольчої міліції (28 лютого 1943)^[1]

Одиниця	Православні	Католики	Мусульмани	Загалом	Одиниці	Дивізіони
5-й армійський корпус	4,313			4,313	20	Ломбардія 2, Рe 18
6-й армійський корпус	8,385	511	780	9,676	22	Марше 6, Мессіна 2, Мурге 14
17-й армійський корпус	7,816	321		8,137	21	Сасарі 17, Бергамо 4
Загалом (окуповані території)	20,514	832	780	22,126
Словенія (11-й армійський корпус)				5,145	40	Ізонцо, Альпійські мисливці, прикордонні війська
Далмація (18-й армійський корпус)				882	13
Котор (6-й армійський корпус)				1,474	3
Загалом (анексовані території)				7,501
Загалом				29,627

Серед нерегулярних італійських збройних формувань (банд), які також підтримувались італійським військовим командуванням та цивільною адміністрацією, а також регулярних банд найчисельнішими та найзначущими були православні формування під головуванням Момчило Джуїча^[en] — православного священника й відомого політичного діяча міжвоєнного періоду — та мусульманський прочетниківський батальйон під керівництвом лікаря з Мостара Ісмета Поповаца^[en]. Протягом 1942 батальйон активно діяв на стороні італійських військ, допоки не був знищений під час бойових дій. Хорватські та італійські формування були об'єднані в єдиний батальйон, який отримав назву Задар.