Антоніо Фарнезе

Антоніо Фарнезе (італ. Antonio Farnese; 29 листопада 1679 — 20 січня 1731) — 8-й герцог Пармський і П'яченцький у 1727—1731 роках.

Антоніо Фарнезе
італ. Antonio Farnese
Народився	29 листопада 1679(1679-11-29)  Парма, Герцогство Парми та П'яченци
Помер	20 січня 1731(1731-01-20) (51 рік)  Парма, Герцогство Парми та П'яченци
Поховання	Sanctuary of Santa Maria della Steccatad
Країна	Герцогство Парми та П'яченци
Діяльність	аристократ
Знання мов	італійська
Членство	Академія делла Круска
Титул	герцог
Рід	Фарнезе
Батько	Ranuccio II Farnesed
Мати	Maria d'Ested
Брати, сестри	Margherita Maria Farnesed, Odoardo Farnese, Hereditary Prince of Parmad і Francesco Farnesed
У шлюбі з	Enrichetta d'Ested
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Молоді роки

Походив з династії Фарнезе. Третій син герцога Рануччо II та Марії (доньки Франческо I д'Есте, герцога Модени і Реджо). Народився 1679 року в Пармі. Здобув домашню освіту. 1693 року помирає його старший брат Одоардо. 1694 року помер батько, внаслідок чого трон перейшов іншому братові Антоніо — Франческо Фарнезе.

У віці 18 років здійснив поїздку європейськими містами, яка, крім освітньої, мала стати засобом встановлення відносин між Фарнезе та європейськими правителями. З цієї нагоди отримав титул маркіза Сали. Його компаньйоном був граф Алессандро Ронков'єрі. Відвідали Міланське і Савойське герцогства, Францію, Англію, Іспанські Нідерланди, Голландську республіку, німецькі держави, Іспанію, Португалію.

У листопаді 1699 року їх пишно прийняв у Відні імператор Леопольд I Габсбург. Повертаючись з Австрії, вони зупинилися у Венеції, щоб відсвяткувати карнавал 1700 року, потім вони поїхали до Риму, Неаполя та Палермо. У листопаді 1700 року, після трьох років відсутності, повернулися до Парми, розтринькавши понад 2 млн пармських лір. За цим у своїй резиденції Сала-Баганца приділяв увагу бенкетам, азартним іграм і полюванню, для чого він прикрасив замок багатим павільйоном.

Герцогування

1727 року після смерті брата Франческо Фарнезе успадкував герцогство Парми і П'янченци. У П'яченці прийняв присягу своїх підданих, але, щоб не створювати дипломатичних інцидентів, він не надав присягу ані Папському престолу, ані імператору Священної Римської імперії.

За порадою своєї фаворитки — графині Маргарити Боррі вирішив одружитися з Генрієттою, донькою Рінальдо III д'Есте. Весілля було пишно відзначено 5 лютого 1728 року. Нова герцогиня прибула до Парми 6 липня. Урядові акти, які герцог встиг ввести в дію, полягали в поновленні закликів до збільшення плантацій шовковиці для сприяння шовковій промисловості та бджільництву, а також для відновлення товарного ярмарку в П'яченці.

У 1729 році відновив використання масок на Пармському карнавалі. Раптово, 20 січня 1731 року, після трьох днів страждань, спричинених нападами блювання і гарячки, герцог помер. У своєму заповіті, складеному за день до смерті, він призначив спадкоємецею свою дружину, що була вагітна. Для допомоги їй утворювалася регентська рада на чолі з єпископом Камілло Мараццані. Проте відбувся викидень в удови. В результаті відповідно до Лондонської угоди 1718 року Пармське герцогство перейшло до внучатого небожа Карла де Бурбона.

Джерела

• Giovanni Drei, I Farnese. Grandezza e decadenza di una dinastia italiana, La Libreria dello Stato, Roma, 1954
• Solari, Giovanna: The House of Farnese: A Portrait of a Great Family of the Renaissance, Doubleday & Company, New York, 1968