Антроподермічна бібліопегія

Антроподермічна бібліопегія або біблопегістика — напрямок книгознавства, в межах якого вивчаються книжкові оправи для яких було використано шкіру людини. Станом на пусто 2019 рік група американських спеціалістів «The Anthropodermic Book Project» ^[1] дослідили 31 із відомих 50 книг, які зберігаються у різних установах і вважаються, що переплетені людською шкірою. В результаті аналізу було підтверджено що обкладинка 13 книг (з 31) — це шкіра людини.^[2]

Книга, оправлена у шкіру Вільяма Берка, експонується в Музеї Единбурга

Збережені екземпляри

Відомі екземпляри антроподермічних оправ — це здебільшого книги з анатомії, зі шкірою яка походить анатомічних театрів; також траплялось, що використання шкіри дозволяли самі її носії після їхньої смерті.

Відомі екземпляри книжок з антроподермічною оправою часто були виконані або опинялись в колекції лікарів, які мають доступ до трупів, іноді до страчених злочинців.^[3] Королівський коледж хірургів Единбурга зберігає зошит з обкладинкою зі шкіри вбивці Вільяма Берка, яку зробили після того, як його стратили і потім публічно дисекціювали у 1829 році.^[4]

У Бостонському Атенеї виставлено книгу під назвою «The Highwayman: Narrative of the Life of James Allen alias George Walton» (1837) зі сповіддю Джеймса Аллена, який попросив оправити книгу у його власну шкіру та передати один такий примірник людині, яку намагався пограбувати, а інший — його лікарю.^[5] Як тільки він помер, було знято шматок шкіри з його спини та викорастино для палітурки.^[6]

Шанувальниця французького астронома Каміля Фламаріона нібито заповіла свою шкіру, щоб оправити одну з його книг. У обсерваторії Фламаріона є копія його «La pluralité des mondes habités», на якій є позначка про те, що оправа зроблена з людської шкіри у 1880 році.^[7]

Декілька ранніх копій твори Дейла Карнегі «Невідомий Лінкольн» мали оправи зі вставками зі шкіри негра, на яких відтискався заголовок книги^[8]

Останні дослідження звикористовують відбитки пептидної маси (peptide mass fingerprinting, PMF) та лазерну десорбцію / іонізацію за допомогою матриці (MALDI) для того, щоб визначити тип шкіри обкладинок.

У музеї медичної історії Мюттера при філадельфійському медичному коледжі зберігається пять книжок з антроподермічною оправою, що є найбільшою колекцією, що зберігається в одній установи.^[9]

У бібліотеці Джона Хея в Університеті Брауна зберігається чотири книги в антроподермічних оправах, що було підтверджено методом PMF: праця Везалія про будову тіла, два видання Гольбейна «Танок смерті», а також «Mademoiselle Giraud, My Wife» (1891).^[10]

Три книги в бібліотеках Гарвардського університету вважалися з антроподермічною оправою, але відбитки пептидної маси підтвердили людську шкіру лише в однієї «Des destinées de l'ame» від Арсена Хоссі, що зберігається в бібліотеці Хауфтона [Архівовано 14 квітня 2022 у Wayback Machine.].^[11]