Антіох I Коммагенський

У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Антіох.

Антіох I Коммагенський (бл. 110/86 до н. е. — бл. 38/35 до н. е.)^[1] — цар Коммагени, на південному сході Малої Азії в 69 до н. е. — 38 до н. е. Сприяв еллінізації свого царства.

Антіох I Коммагенський
Ἀντίοχος ὁ Θεὸς Δίκαιος Ἐπιφανὴς Φιλορωμαῖος Φιλέλλην
Народився	86 до н. е.
Помер	38 до н. е.
Поховання	Немрут-Даг
Країна	Коммагена
Діяльність	монарх
Титул	цар Коммагени
Посада	king of Commagened
Термін	69 — 38 рр. до н. е.
Попередник	Мітрідат I Каллінік
Наступник	Антіох II
Рід	Єрвандіди
Батько	Мітрідат I Каллінік
Мати	Лаодіка VII Теаd
У шлюбі з	Ісіяd
Діти	Мітрідат II (цар Коммагени), Антіох II, Antiochis of Commagened, Лаодіка Парфянськаd і Афінаїда Атропатенськаd
Медіафайли у Вікісховищі

Антіох найбільш відомий пам'ятками культу свого правителя в Немрут-Даг, на відрогу хребта Аладаглар на висоті 2100 м. Антіох називав себе «Великим, Богом, Справедливим, Епіфаном, Друг римлян (Філоромей) та Друг греків (Філеллін)», і простежив своє походження до грецького (Александр) та перського (Дарій) царського коріння. Культ правителя, який він встановив через мережу святилищ та храмів-гробниць (hierothesion) по всьому своєму царству, відображав обидва аспекти цього змішаного походження у формі, яка була представлена ​​як досконалий синкретизм. На серії культових рельєфів Антіох стоїть у коммагенському одязі обличчям праворуч і тримає в жесті dexiosis руки Зевса-Оромазда, Артанья-Геракла-Ареса та Аполлона-Мітри-Геліоса-Гермеса, останній представлений або в грецькій, або в асимільованій формі^[1].

Життєпис

Точні дати його народження, сходження на престол і смерті не засвідчені. Антіох І походив з династії Єрвандідів. Син Мітрідата I і Лаодіки VII (доньки сирійського царя Антіоха VIII Гріпа).

У 70 р. до н. е. стає співволодарем зі своїм батьком та мав більше влади, бо саме йому підкорився Луцій Ліциній Лукулл^[2]. У 69 р. до н. е. після смерті Мітрідата I успадкував трон. На той час Коммагена опинилася у складній ситуації, оскільки вона була союзницею Великої Вірменії — супротивника Римської республіки. Антіох I зрозумів, що Тигран II, цар Великої Вірменії, і його союзник Мітрідат VI, цар Понту, втратили можливість перемогти Рим, тому коммагенський цар перейшов на бік римського проконсула Луція Ліцінія Лукулла. У 69—68 до н. е. Антіох I спрямував свої війська до армії римлян, що брали участь у вірменському поході.

У 66 — 64 рр. до н. е. ставши на бік Риму, Антіох І допомагав новому римськомому очільникові Гнею Помпею Великому у війні проти Понту та Великої Вірменії. У 64 р. до н.е. Помпеєм було розширено царство до точки переправи через Євфрат у Зевгмі^[3]. За це у 59 р. до н. е. Антіоха I визнано союзником Риму, що забезпечило Коммагені захист її кордонів. В подальшому зберігав вірність Риму, допомагаючи тому у протистоянні з гірськими племенами Кілікії, ісаврів та інформуючи про події в Парфії. У 51 до н. е. затоваришував з Марком Туллієм Цицероном.

У 49 до н. е. під громадянської війни між Гнеєм Помпеєм Великим і Гаєм Юлієм Цезарем підтримав першого, але після перемоги Цезаря у 48 до н. е. перейшов на його бік. У 47 до н. е. надавав війська та харчі римлянам під час війни з Фарнаком II, царем Понту.

Після вбивства Цезаря у 44 до н. е. вимушено визнав владу республіканців Красса та Брута, оскільки розумів неможливість чинити їм спротив.

У 42 до н. е. після перемоги тріумвірів Марка Антонія й Октавіана над республіканцями у битві при Філіпах Антіох I перейшов на бік переможців. Втім втратив довіру римлян.

Загалом Антіох І намагався балансувати між Римом і Парфією і дивився в обидва боки, щоб зберегти цілісність царства. Він видав свою дочку Лаодіку заміж за парфянського царя Орода II^[4], але повідомив римському наміснику про вторгнення парфян через Євфрат^[5][6][7]. Цицерон зображує цей балансуючий акт без співчуття^[8], а прагнення Антіоха І задобрити та домагатися обох сторін спровокувало штурм королівської столиці Самосати у 38 р. до н.е. Публієм Вентідієм Бассом та Марком Антонієм, з якого він вибрався з труднощами^[9][10], але з переконанням, що його виживання було зумовлене особливою божественною милістю, про що чітко свідчать рельєфні сцени dexiosis. У довгому культовому тексті в Немрут-Дагі, написаному в ритмічній прозі, Антіох І описав себе як такого, хто насолоджувався довгим життям, і можна припустити, що цей та інші важливі пам'ятки його царства належать до періоду після облоги Самосати^[1]. Антіох І вже точно не жив у 31 р. до н.е., коли його син Мітрідат II згадується серед підданих царів, які підтримували Марка Антонія в битві при Акції^[11].

Культ правителя Антіоха не підтримувався його наступниками. У Зевгмі святилище його культу було ліквідовано на початку правління Тіберія, і складені боги його пантеону не збереглися за його життя. Дещо від пишномовності титулу Антіоха І збереглося у його праправнука Антіоха IV Коммагенського (38–72 рр. н.е.), який також називав себе «Великим» і продовжував бути дуже помітним другом римлян до раптової анексії Коммагени в 72 р. н.е.^[1]

Еллінізація

Розпочав значну політику з поширення культурного впливу еллінізму в своєму царстві, що було необхідно для входження до числа цивілізованих країн в очах греків і римлян. При цьому відбувається поступовий відхід від азійських коренів. Втім це переважно зачепило вищі шари суспільства, селяни залишалися вірними перським богам та старовинним звичаям.

Задля підвищення авторитету царя й усієї династії Антіох I Теос провів масштабні будівельні роботи на горі Немрут, де було споруджено велику гробницю, тераси, встановлено величні статуї, деякі витісано зі скель. Крім того, зведено ще 7 гробниць-святилищ, зокрема в Арсамей-на-Євфраті, Арсамеї-на Німфеї.

Родина

Дружина — Ісія, донька Аріобарзана I, царя Каппадокії

Діти:

• Мітрідат II, цар Коммагени
• Лаодіка, дружина Орода II, царя Парфії
• Антіох II (д/н—бл. 29 до н. е.), цар Коммагени
• Афінаїда, дружина Артавазда I, царя Атропатени
• Антіохіда