Анхель Салас Ларразабаль

Анхель Салас Ларразабаль (ісп. Ángel Salas Larrazábal; 1 жовтня 1906 — 1 липня 1994) — іспанський пілот-ас, генерал-лейтенант авіації. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Анхель Салас Ларразабаль
ісп. Ángel Salas Larrazábal
Народився	1 жовтня 1906(1906-10-01)[1]  Urduña-Orduña
Помер	19 липня 1994(1994-07-19)[1] (87 років)  Мадрид, Іспанія
Країна	Іспанія
Діяльність	політик, військовослужбовець, льотчик-винищувач, військовий льотчик
Знання мов	іспанська
Учасник	громадянська війна в Іспанії і німецько-радянська війна
Роки активності	з 1929
Посада	член Сенату Іспанії[d], депутат франкістських кортесівd і головнокомандувач
Військове звання	Генерал-лейтенант
Партія	Falange Española Tradicionalista y de las JONSd[2]
Брати, сестри	Ramón Salas Larrazábald
Нагороди	Золотий німецький хрест Військова медаль (Іспанія) Орден морських заслуг (Іспанія) Орден військових заслуг (Іспанія)
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Вступив в армію в 1921 році і через п'ять років отримав звання лейтенанта артилерії. В 1927 році захопився авіацією і через рік вже літав спостерігачем. Однак і це його не влаштувало, скільки він хотів літати сам. У 1930 році закінчив льотну школу і був направлений у винищувальну ескадрилью, яка базувалася на аеродромі Хетафе.

Після початку Громадянської війни підтримав Франсіско Франко. Літав на De Havilland Dragoon, Nieuport Ni-52, Heinkel He 51 і Fiat CR-32. Був одним з членів «Блакитного патруля» на чолі з Хоакіном Гарсіа-Морато. Салас літав на Fiat CR.32 No. 3-61 (c / n.111). У вересні 1937 року став командиром ескадри 2-G-3. Найвідоміша його перемога сталася 2 вересня 1938 року, коли він в одному заході збив 3 СБ-2 з Grupo 24 і І-16 з 1-ї ескадрильї «Москас» (пілот Хосе Мартін Редондо врятувався на парашуті). У громадянській війні ще тільки один пілот зміг збити чотири літаки в одному вильоті — це німець Вільгельм Бальтазар з 2./J88 (7 лютого 1938 року — чотири СБ-2). Всього Салас за війну зробив 618 вильоту, провів в повітрі 1215 годин. Брав участь в 49 боях. Був збитий 4 рази, але і сам претендує на 16 знищених республіканських літаків (особисто і в групі) і 48 бронемашин. Після війни став командиром 21-го винищувального полку.

Дізнавшись про формування добровольчого загону на німецько-радянську війну, записався в нього. 24 липня 1941 року вже прибув у Францію, звідки був направлений на перенавчання в льотну школу недалеко від Берліна. Після освоєння Ме-109Е 26 вересня прибув на Східний фронт. Брав участь в битві під Москвою. 7 жовтня Салас збив свій третій літак на Східному фронті (невідомий «І-18», як позначали іспанці всі радянські винищувачі). Наступного дня під час вильоту на вільне полювання він з трьома іншими пілотами перехопив над Калініним три ДБ-3. В результаті атаки Салас збив два, а Карлос Байо Алессандрі — третій. Таким чином Салас став асом і на цій війні. 25 жовтня Салас з двома іншими пілотами знищив на землі три «І-18» на аеродромі Клин. Через 2 дні під час бою 5 іспанців і 10 «І-18» Салас збив ДБ-3, який став його шостою перемогою і десятою перемогою ескадрильї. В кінці листопада Салас збив ще один біплан (сьома перемога), але по всій видимості її не зарахували, так як в офіційних документах у Саласа зараховані шість перемог в повітрі і два знищених на землі. Повернувся разом з ескадрильєю в Іспанію 6 січня 1942 року.

Після повернення в Іспанію Салас був військовим аташе в Римі, Берліні та Лісабоні. У 1950-х роках був на дипломатичній роботі в Парижі. У 1956 році освоїв реактивні літаки. Звільнився з ВПС в 1972 році.

Нагороди

• Військова медаль (Іспанія)
• Повітряна медаль
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Німецький хрест в золоті (9 лютого 1942)
• Орден Святого Херменеґільда, великий хрест (1959)
• Орден повітряних заслуг, великий хрест білого дивізіону (1963)
• Орден морських заслуг (Іспанія), великий хрест білого дивізіону (1967)
• Орден Сиснероса, великий хрест (1971)
• Орден військових заслуг (Іспанія), великий хрест білого дивізіону (1972)
• Орден Карлоса III, великий хрест (1976)

22 липня 2016 року посмертно позбавлений всіх нагород, пов'язаних з франкізмом.

Література

• Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002

Посилання

• Біографія і список перемог. [Архівовано 2 січня 2021 у Wayback Machine.]