Аніо-Ветус

Аніо-Ветус (Старий Аніо) — акведук у стародавньому Римі.

Аніо-Ветус
41°53′54″ пн. ш. 12°30′33″ сх. д.
Країна	Італія
Тип	археологічна пам'ятка і римський акведукd
Аніо-Ветус Аніо-Ветус (Італія)
Медіафайли у Вікісховищі

Рештки Аніо-Ветус на Есквіліні

Історія

Був другим акведуком, після Аква Аппія, збудованим у Римі. Назва акведука походить від річки Аніо (Ан'єне). Назву «старий» — акведук отримав після будівництва нового акведука — Аніо Новус у 38 році. Будівництво цього водопроводу було розпочато у 272 до н. е. і завершено в 269 до н. е. Будівництво почалося при цензорі Манії Курії Дентаті і Луції Папірії Претекстаті і йшло на кошти, отримані після перемоги над Пірром, завершено при Марку Фульвії Флакку.

Цим акведуком вода постачалася в Рим з річки Аніо, притоки Тибра. Довжина акведука становила 64 кілометри, він майже повністю проходив під землею і лише 300 метрів над землею. Його продуктивність у часи Секста Юлія Фронтіна становила бл. 60 000 м³ у день. Кілька разів акведук ремонтувався. Перший раз при Квінті Марції Рексі у II столітті до н. е., другий раз при Марку Віпсаній Агріппі у 33 до н. е., а третій раз за часів імператора Октавіана Августа з 11 по 4 рік до н. е.. Після будівництва Аніо Новус, вода зі старого акведука стала використовуватися в основному для поливу садів.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аніо-Ветус Anio Vetus на LacusCurtius(англ.)