Ан-14

Ан-14 «Бджі́лка» (з кодифікації НАТО: Clod — «Брила») радянський легкий транспортний літак короткого зльоту і посадки, розрахований на експлуатацію з непідготовлених ґрунтових майданчиків.

Ан-14
Ан-14 в Авіаційно-технічний музеї
Тип	легкий багатоцільовий літак
Розробник	АНТК імені Олега Антонова
Виробник	Арсеніївська авіаційна компанія «Прогрес» ім. Н. І. Сазикіна
Головний конструктор	А. Я. Білолипецький
Перший політ	14 березня 1958
Початок експлуатації	1966
Статус	експлуатується
Основні експлуатанти	ВПС СРСР Аерофлот
Роки виробництва	1965—1970
Виготовлено	332
Варіанти	Ан-14Ш, Ан-714, Ан-28
Ан-14 у Вікісховищі

Розповсюдженість літака Ан-14 у світі.

Історія розвитку[1]

Розробка двомоторного легкого багатоцільового літака короткого зльоту і посадки СКВ-1 почалася в АНТК імені Олега Антонова в кінці 1950 року в ініціативному порядку. Постанова СМ СРСР на розробку літака в ДКБ, вийшла тільки в травні 1956 року.

Перший політ Ан-14 здійснив 14 березня 1958 з аеродрому Святошин, за штурвалом літака перебував льотчик-випробувач В. Н. Ізгейм. Перша публічна демонстрація літака відбулася в липні 1958 року на виставці досягнень народного господарства України в Києві, а в серпні дослідний Ан-14 взяв участь у повітряному параді над Тушино. Незабаром був виготовлений і другий прототип, що відрізнявся великим вантажним люком під хвостовою балкою.

Після випробувань був зроблений третій прототип з урахуванням усіх зауважень, котрий отримав позначення Ан-14А. Він відрізнявся від перших прототипів потужнішими двигунами АІ-14РФ, повітряними дволопатевими дерев'яними гвинтами В536-Д12 з механізмом флюгування, V-подібним стабілізатором, прямокутними кільовими шайбами збільшеної площі. З листопада 1961 до квітня 1962 відбулися державні випробування літака.

Серійне виробництво почалося в 1965 році на заводі «Прогрес» у Арсеньєві, яке тривало до 1970 року. За цей час виготовлено 340 літаків.

Технічний опис

Ан-14 побудований за аеродинамічною схемою вільнонесучого двокільового високоплана. Конструкція суцільнометалева. Фюзеляж типу напівмонокок. Крило пряме, дволонжеронне, кесонного типу, трапецієподібне в плані. Механізація крила складається з двощілинних закрилків, передкрилків і зависаючих елеронів. Шасі не складане, триопорне, з носовою керованою стійкою, з колесами однакового розміру. У зимовий час передбачено встановлення лижного шасі. Силова установка складається з 2 поршневих 9-циліндрових зіркоподібних двигунів повітряного охолодження АІ-14РФ з трилопатевими повітряними гвинтами (на перших літаках встановлювалися дволопатеві гвинти В536-Д12). Запас палива розміщений у крилах у паливних баках загальним об'ємом 383 л. Крило і оперення обладнані тепловою повітряною системою проти зледеніння. Задні кромки стабілізатора і кілів мають електрообігрів.

Технічні характеристики

Джерело: ^[2]

Основні характеристики

• Екіпаж: 1-2 особи
• Пасажиромісткість: 6-7 пасажирів
• Вантажопідйомність: 720 кг
• Довжина: 11,36 м
• Висота: 4,63 м
• Розмах крила: 21,99 м

• Площа крила: 39,72 м²
• Крило у плані: трапецієвидний
• Нормальна злітна маса: 3450 кг
• Максимальна злітна маса: 3630 кг
• Маса палива у внутрішніх баках: 290 кг
• Силова установка: 2 × Поршневий АІ-14РФ 300 к.с. ( 220 кВт)

Льотні характеристики

• Крейсерська швидкість: 175 км/год
• Практична дальність: 470 км
• Перегінна дальність: 680 км
• Довжина розгону: 90 м
• Довжина пробігу: 110 м

Ан-714 та Ан-14Ш

An-714

Ан-714 та Ан-14Ш — експериментальні літаки на базі Ан-14 з шасі на повітряній подушці. Вперше питання створення авіаційного комплексу обладнаного шасі на повітряній подушці виникло в 1960-тих роках після загальновійськових навчань з висадки десанту. У звіті було вказано, що літак Ан-12 важко підіймається з резервних засніжених аеродромів. В цей час було створено проєкт Ан-714 — летюча лабораторія з шасі на повітряні подушці на базі Ан-14. Випробування машини проводив льотчик-випробувач В. А. Калінін. Ідея виявилася вдалою і на базі серійного Ан-14 в ОКБ було розроблено літак Ан-14Ш, з шасі на повітряній подушці, що попередньо розроблялось для Ан-12. Руління та швидкісні пробіжки виконував льотчик-випробувач Галуненко О. В. Перший зліт провели пілот Лисенко В. Г. та борт-механік Мареєв В. В. Випробування показали, що такий літак може експлуатуватись з заболочених рівнин тундри, водойм, розмитих водою доріг і злітно-посадкових смуг. Літак мав коротку дистанцію розбігу та пробігу, що дозволяло йому базуватись, майже будь-де.

Модифікації

• Ан-14 — прототип. Відрізнявся двигунами АІ-14 потужністю 240 к.с. та прямокутним крилом. Виготовлено 2 літаки. Перший політ 14 березня 1958 року.
• Ан-14А — третій прототип. Відрізнявся двигунами АІ-14РФ, V-подібним стабілізатором з прямокутними шайбами. Перший політ навесні 1960 року.
• Ан-14А — серійний. Відрізнявся крилом трапецеподібної форми збільшеного розмаху, подовженої носовою частиною фюзеляжу, трилопатевими гвинтами. Перший політ 3 травня 1965 року. Випускався в 1965—1970 роках.
• Ан-14Б — допрацьований (проєкт). Відрізнявся від базової моделі поліпшеною аеродинамікою, V-подібним хвостовим оперенням, відсутністю підкосів крила. Розроблений в 1963 році.
• Ан-14Б — з ТВД «Астазу» французької фірми «Турбомека» (проєкт).
• Ан-14В — з ТВД ГТД-350 з чотирилопатевими гвинтами (проєкт). Розроблений в 1962 році.
• Ан-14Л — з ТВД «Астазу» французької фірми «Турбомека» (проєкт).
• Ан-14М — модернізований, став прототипом Ан-28. Відрізнявся двигунами ГТД-550АС (пізніше ТВД-850), подовженим фюзеляжем, конструкцією крила, дверима в лівому борту, напівскладним шасі, формою кільової шайби. Виготовлений в одному примірнику. Перший політ 30 квітня 1968 року.
• Ан-14Ш — летюча лабораторія для випробувань шасі на повітряній подушці. Переобладнаний з серійного Ан-14А в 1980 році. Перший політ на початку 1983 року.
• Ан-30 — з двигунами ГТД-350 (проєкт). Відрізнявся гвинтами, з'єднаними трансмісією. Кількість місць для пасажирів збільшено до 15.
• Ан-714 — з шасі на повітряній подушці (дослідний). Розроблений в Куйбишевському КБ шасі літаків і вертольотів. Перший політ 20 жовтня 1970 року.
• «Чайка» — сільськогосподарський (проєкт). Розроблений в 1963 році.