Аполлінарій Ґловінський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ґловінський.

Аполлінарій Ґловінський (пол. Apollinary Głowiński; 1 травня 1884, Тернопіль — 10 серпня 1945, Варшава) — польський художник і скульптор. Член Товариства заохочення красних мистецтв (від 1938 — член управи), Спілки професійних митців-скульпторів.

Аполлінарій Ґловінський
Apollinary Głowiński
Народився	1 травня 1884(1884-05-01) Тернопіль, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер	10 серпня 1945(1945-08-10) (61 рік) Варшава, Республіка Польща
Національність	поляк
Громадянство	Республіка Польща
Навчання	Краківська академія мистецтв
Працював у містах	Варшава, Тернопіль
Нагороди	Бронзовий Хрест Заслуг

Життєпис

Вивчав малярство в Академії образотворчих мистецтв у Кракові (1904—1910) під керівництвом Флоріяна Цинка і Юзефа Панкевича, різьбу в Костанти Лащки. Майстерність удосконалював у Франції (Париж) та Італії. У 1913—1915 роках працював у Польському театрі у Варшаві. Під час Першої світової війни інтернований до Сибіру. 1918 року повернувся до Варшави. Працював переважно у портретному жанрі (бронза, мармур, дерево, гіпс). Учасник виставок у Варшаві, Лодзі, Познані та інших містах.

Творчість

Серед творів Аполлінарія Ґловінського — погруддя Генрика Сєнкевича, Юліуша Словацького, Тадеуша Чацького. Автор пам'ятників у Тернополі Адаму Міцкевичу (відкритий 1923, зруйнований 1942) та Юзефові Пілсудському (відкритий 1935, зруйнований 1940).

Відзнаки

• Бронзовий Хрест Залуги «за заслуги на полі суспільної праці» (9 листопада 1929)^[1].