Аристарх (кратер)

Ариста́рх (лат. Aristarchus) — ударний кратер на Місяці. Розташований на північному заході видимого боку Місяця. Він є найяскравішим великим утворенням на поверхні Місяця, з альбедо майже вдвічі більшим, аніж в більшості утворень на Місяці. Він досить яскравий і його можна побачити неозброєним оком і особливо він помітний при спостереженні Місяця через великий телескоп. Назву присвоєно італійським астрономом Джованні Баттіста Річчолі на честь давньогрецького астронома Аристарха Самоського (310—230 до н. е.) і затверджено Міжнародним астрономічним союзом в 1935 р. Виникнення кратера відноситься до коперниковського періоду.

Характеристики кратера

Аристарх
Знімок телескопа «Хаббл», накладений на модель рельєфу, створену за даними апарата «Clementine»
Координати	23°44′ пн. ш. 47°29′ зх. д.
Діаметр	40 км
Глибина	3,7 км
Довгота ранкового термінатора	48°
Епонім	Аристарх Самоський
Рік затвердження	1935
SAI-індекс	1958
Аристарх

Селенографічні координати центру кратера 23.73° пн. ш. 47.49° зх. д. / 23.73; -47.49, діаметр 40 км^[1], глибина 3,15 км^[2]. Найближчими сусідами кратера є Геродот на південному заході і залишки кратера Принц на північному сході, далі на північному сході лежать гори Харбінгер. На північний захід від кратера лежить долина Шретера, на півночі — борозни, названі по імені кратера.

Опис

Кратер Аристарх розташований на скелястій височині, що має назву Плато Аристарха і в свою чергу розташоване в середині Океана Бур, найбільшого місячного моря. Плато являє собою піднятий район діаметром близько 120 км з піднесенням над рівнем океану приблизно 2000 м, багатий структурами вулканічного походження, в тому числі борознами.

Яскравість кратера пояснюється його молодим віком — йому приблизно 450 млн років, внаслідок чого породи, викинуті при падінні метеорита, не встигли потемніти під впливом сонячного вітру в процесі космічного вивітрювання. Внутрішня частина кратера має яскравість 9½ ° за таблицею яскравостей Шретера, центральний пік — 10°. Удар відбувся після утворення променевого кратера Коперника, але до появи кратера Тихо.

В центрі кратера розташований горбок. Дно кратера здається рівним, однак фотографії з орбітальних апаратів «Лунар орбітер» показують, що поверхня покрита багатьма невеликими пагорбами, смугастими виїмками і деякими невеличкими тріщинами. Зовнішня стінка терасоподібна, багатокутної форми і покрита яскравим покривалом викидів. Вони розташовані у вигляді яскравих променів на південь і південний схід, що дозволяє припускати, що Аристарх був, скоріш за все, утворений навскісним ударом з північного сходу, а до їхнього складу входять як з плато Аристарх, так й з місячного моря.

На противагу кратеру Аристарх плато Аристарх має досить низьке альбедо у видимій частині спектра. Матеріал має аномально сильне ультрафіолетове (УФ) поглинання, що було помічено в 1911 році фізиком Робертом Вудом при зйомці Місяця в ультрафіолетовому спектрі. Нині вважається, що аналогом порід плато Аристарх є помаранчевий ґрунт (колір ґрунту надають помаранчеві сферичні частинки діаметром близько 0,2 мм зі склоподібного вулканічного матеріалу), виявлений Харрісоном Шміттом і Юджином Сернаном (Аполлон-17) при висадці на Місяць в районі кратера Шорті в долині Таурус-Літтров.

• 
  Аристарх (в центрі) і Геродот (справа). Фото з Apollo 15
• 
  Аристарх
• 
  Фото під кутом зблизька з Аполлон-15. Фото НАСА.
• 

Сателітні кратери

Це дрібні кратери в околицях кратера Аристарх, які позначають на місячних картах буквою, розміщеною посередині сторони кратера, яка найближча до кратера Аристарх.^[3]

Аристарх	Широта	Довгота	Діаметр
B	26,28° N	46,85° W	6,95 км
D	23,73° N	42,88° W	4,65 км
F	21,67° N	46,57° W	17,6 км
H	22,61° N	45,74° W	4,43 км
N	22,83° N	43,03° W	3,14 км
S	19,29° N	46,28° W	3,8 км
T	19,67° N	46,5° W	3,33 км
U	19,73° N	48,64° W	3,45 км
Z	25,49° N	48,49° W	7,74 км

Література

• Морфологический каталог кратеров Луны. /Ж. Ф. Родионова, А. А. Карлов, Т. П. Скобелева и др. Под общей редакцией В. В. Шевченко. — М.: Изд-во МГУ, 1987. — 173 с.
• Andersson, L. E.; Whitaker, E. A. (1982). NASA Catalogue of Lunar Nomenclature. NASA RP-1097.
• Blue, Jennifer (July 25, 2007). Aristarchus [Архівовано 8 липня 2020 у Wayback Machine.] in Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS. Retrieved 2014-07-26.
• Bussey, B.; Spudis, P. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-81528-4.
• Cocks, Elijah E.; Cocks, Josiah C. (1995). Who's Who on the Moon: A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature. Tudor Publishers. ISBN 978-0-936389-27-1.
• McDowell, Jonathan (July 15, 2007). «Lunar Nomenclature». Jonathan's Space Report. http://host.planet4589.org/astro/lunar/ [Архівовано 25 грудня 2018 у Wayback Machine.]. Retrieved 2007-10-24.

Інтернет-ресурси

• 4k-відео зі зйомками кратера Аристарх космічним аппаратом LRO

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аристарх (кратер)

Див. також

• Список кратерів на Місяці