Арнольд Володимир Ігорович

Володимир Ігорович Арнольд (нар. 12 червня 1937(19370612) Одеса — 3 червня 2010, Париж ) — російський математик українського походження, академік РАН.

Арнольд Володимир Ігорович
рос. Владимир Игоревич Арнольд
В. І. Арнольд В. І. Арнольд
Народився	12 червня 1937(1937-06-12)[1][2][…]  Одеса, Українська РСР, СРСР[3][4][…]
Помер	3 червня 2010(2010-06-03)[5][1][…] (72 роки)  XII округ Парижа, Париж[6]  ·перитоніт
Поховання	Новодівичий цвинтар
Місце проживання	Москва, Росія
Країна	СРСР→  Росія
Національність	єврей
Діяльність	математик, тополог, викладач університету, фізик
Alma mater	Московський університет
Галузь	математика
Заклад	Московський університет, Математичний інститут ім. В. А. Стєклова РАН
Вчене звання	академік Російської академії наук, професор[d] і академік АН СРСР[d]
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Колмогоров Андрій Миколайович
Вчителі	Колмогоров Андрій Миколайович
Відомі учні	Васильєв Віктор Анатолійович Alexander Giventald Aleksey Davydovd Valery Kozlovd Yuly Ilyashenkod
Аспіранти, докторанти	Alexander Varchenkod Victor Goryunovd Emil Horozovd Vladimir Zakalyukind Alexander Giventald Boris Shapirod Фок Володимир Олександрович Васильєв Віктор Анатолійович Sabir Gusein-Zaded[7] Jacques-Olivier Moussafird[7] Sergei Vladimirovich Chmutovd[7] Petr Evgen'evich Pushkar'd[7] Ricardo Uribe-Vargasd[7] Mauricio Demian Garayd[7] Vadim I. Matovd[7] Michael Z. Shapirod[7] Oleg Karpenkovd[7] Rivkut Bogdanovd[7] Alexander Shoshitaishvilid[7] Mikhail Borisovich Sevryukd[7] Inna Scherbakd[7] Eduard Grigorievich Belagad[7] Gianmarco Capitaniod[7] Ernesto Rosales Gonzálezd[7] V. I. Bachtind[7] Vladimir Vladimirovich Fockd[7] Ilya Aleksandrovich Bogaevskyd[7] Aleksey Davydovd[7] Elena Evgenievna Landisd[7] Maksim Kazaryand[7] Andrei Mikhailovich Leontovichd[7] Oleg Gennadievich Galkind[7] Oleg Mikhailovich Myasnichenkod[7] Aleksandr Kh. Rakhimovd[7] Vyacheslav Dmitrievich Sedykhd[7] Yurii Vitalievich Chekanovd[7] Mikhail Borisovich Mishustind[7] Emmanuel Ferrandd[7] Francesca Aicardid[7] Fabien Napolitanod[7] Adriana Ortiz-Rodríguezd[7] Sergey Landod[7] Emmanuel Ferrandd[8]
Членство	Лондонське королівське товариство Академія наук НДР Французька академія наук Національна академія наук США Російська академія наук Академія наук СРСР Американська академія мистецтв і наук Європейська академія[9] Національна академія дей-Лінчей Інститут університетів Франціїd
Відомий завдяки:	теорема КАМ, дифузія Арнольда, тринадцята проблема Гільберта
Батько	Арнольд Ігор Володимирович
Нагороди	почесний доктор Університету Париж VIIId (1979) премія Крафорда (1982) Премія Крафорда з математикиd (1982) іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (30 червня 1988) премія імені М. І. Лобачевського (1992) премія Гарві (1994) почесний доктор[d] (1994) Почесний доктор Мадридського університету Комплутенсеd (1994) премія Вольфа у математиці (2001, 2001) премія Денні Гайнемана з математичної фізики (2001) The Shaw Prize in Mathematical Sciencesd (2008) премія Шао (2008) Член Американської академії мистецтв і наук
Домашня сторінка
Особ. сторінка	mi.ras.ru/~arnold
Висловлювання у Вікіцитатах  Арнольд Володимир Ігорович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Арнольд.

Життєпис

Син відомого математика-педагога Ігоря Володимировича Арнольда.

Володимир Арнольд закінчив Московський університет (1959). У 26 років він доктор фізико-математичних наук, а через рік професор. Багато років працював у Математичному інституті ім. В. А. Стєклова РАН і в IX Паризькому університеті.

Відомість у світі математики Володимир Арнольд здобув будучи студентом третього курсу механіко-математичного факультету МДУ, коли йому вдалося довести, що будь-яка неперервна функція декількох змінних може бути подана у вигляді суперпозиції скінченного числа неперервних функцій двох змінних. На основі рішення Арнольда його вчителю Андрію Колмогорову вдалося вирішити тринадцяту проблему Гільберта. Давид Гільберт припускав, що не кожна функція трьох змінних може бути зведена до суперпозиції функцій двох змінних.

Спільно з А. М. Колмогоровим опублікував низку важливих статей з проблеми стійкості динамічних систем, за які вони у 1965 році отримали Ленінську премію. Зокрема є співавтором так званої теореми Колмогорова-Арнольда-Мозера, що є однією з основних в теоріях динамічних систем та хаосу.

Основні праці ученого стосуються диференціальних рівнянь, функціонального аналізу, теорії функцій дійсного змінного, теорії особливостей гладких відображень і теоретичної механіки. Багато його робіт заклали основи для цілих напрямків в математичній науці, наприклад К-теорії. Станом на 2009 рік Володимир Арнольд був найцитованішим російським вченим у світі.

Автор низки монографій і навчальних посібників.

З 1986 року Володимир Ігорович починає працювати головним науковим співробітником Математичного інституту імені В. А. Стєклова РАН. Через чотири роки, стає академіком АН СРСР.

У 1995—1998 посідав посаду віце-президента Міжнародного математичного союзу. Після чого два роки очолював Московське математичне товариство. Арнольд був заступником головного редактора журналу «Функціональний аналіз і його застосування».

Нагороди та визнання

• 1958: премія Московського математичного товариства^[10]
• 1965: Ленінська премія (спільно з А. М. Колмогоровим — за цикл робіт з проблеми стійкості гамільтонових систем
• 1974: пленарний доповідач Міжнародного конгресу математиків у Ванкувері
• 1979: почесний доктор Університету імені П'єра і Марії Кюрі
• 1982: премія Крафорда Шведської королівської академії наук (спільно з Луїсом Ніренбергом)
• 1983: іноземний член Національної академії наук США^[11]
• 1983: пленарний доповідач Міжнародного конгресу математиків у Варшаві
• 1984: іноземний член Французької академії наук
• 1984: член-кореспондент АН СРСР
• 1987: іноземний почесний член Американської академії мистецтв і наук^[12]
• 1988: іноземний член Лондонського королівського товариства
• 1988: іноземний член Національної академії деї Лінчеї
• 1990: іноземний член Американського філософського товариства
• 1990: академік АН СРСР
• 1992: Премія імені М. І. Лобачевського
• 1992: пленарна доповідь на Європейському математичному конгресі
• 1994: Премія Гарві
• 1999: Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеню^[13]
• 2001: премія Вольфа з математики
• 2001: Премія Денні Гайнемана з математичної фізики
• 2007: Державна премія Росії — за видатний внесок у розвиток математики^[14]
• 2007: Чернський запрошений професор
• 2008: Премія Шао — за великий і важливий внесок в математичну фізику (спільно з Людвігом Фадєєвим^[en])

На честь Володимира Арнольда було названо астероїд 10031 Владарнольда, відкритий у Кримській астрофізичній обсерваторії.

Книги Володимира Арнольда

• В. И. Арнольд Дополнительные главы теории обыкновенных дифференциальных уравнений. — М.: Наука, 1978.
• В. И. Арнольд Математические методы классической механики. — 3-е изд.. — М.: Наука, 1989. — 472 с.
• В. И. Арнольд. Обыкновенные дифференциальные уравнения, М. 2000
• V. I. Arnold, Mathematical Methods of Classical Mechanics, Springer-Verlag (1989), ISBN 0-387-96890-3
• V. I. Arnold, Geometrical Methods In The Theory Of Ordinary Differential Equations, Springer-Verlag (1988), ISBN 0-387-96649-8
• V. I. Arnold, Ordinary Differential Equations, The MIT Press (1978), ISBN 0-262-51018-9
• V. I. Arnold, A. Avez, Ergodic Problems of Classical Mechanics, Addison-Wesley (1989), ISBN 0-201-09406-1
• V. I. Arnold, Теория катастроф (російською), 4th ed. Moscow, Editorial-URSS (2004), ISBN 5-354-00674-0
• V. I. Arnold, Yesterday and Long Ago, Springer (2007), ISBN 978-3-540-28734-6.

Див. також

• 10031 Владарнольда — астероїд, названий на честь В. І. Арнольда.