Артинов Григорій Григорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Артинов.

Григо́рій Григо́рович Арти́нов (1860, Ніжин, Чернігівська губернія, Російська імперія— 9 грудня 1919? Вінниця, УНР) — вінницький міський архітектор (1900−1919), цивільний інженер, генерал-лейтенант будівельної комісії на службі військового відомства (до 1914).

Артинов Григорій Григорович
Артинов Григорій Григорович
фотокопія портрету архітектора Артинова.
Народження	1860(1860) Ніжин, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смерть	9 грудня 1919(1919-12-09) Вінниця, УНР ° тиф
Національність	українець
Країна	Російська імперія→ УНР
Навчання	Інститут цивільних інженерівd (1889)
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Вінниця, Луцьк, Кременець, Дубно, Жмеринка
Архітектурний стиль	модерн, сецесія
Найважливіші споруди	готель «Савой», міський театр, міська Дума, споруди водогону, жіноча гімназія, Вінницька синагога, Свято-Воскресенська церква, всього близько 100 споруд в місті та в повіті
Містобудівні проєкти	проекти міських бульварів (1902)
Реставрація пам'яток	пристосування поєзуїтського корпусу для гімназії та церкви Казанської Ікони Божої Матері
Нереалізовані проєкти	прибудова до будівлі міської Думи; міська каналізація; реконструкція поєзуїтського корпусу
Артинов Григорій Григорович у Вікісховищі

Життєпис

Народився 1860 року у місті Ніжин на Чернігівщині, батько його був вихідцем з ніжинських греків. Закінчив реальне училище в Кронштадті, після чого, йдучи по стопах свого старшого брата Михайла, вступив до Санкт-Петербурзького училища цивільних інженерів.

У Вінниці оселився у вересні 1899 року. Григорій Артинов претендував на посаду Подільського губернського архітектора, але його призначенню завадила якась агентурна записка губернської жандармерії^[1]. Зміст цієї записки невідомий.

Мав старшого брата Михайла Григоровича Артинова, який реалізував у Києві як мінімум 8 проєктів^[2].

Помер творець архітектурного обличчя Вінниці від тифу 9 грудня 1919 року, але місце його поховання невідоме. Ймовірно, був похований в підвалинах свого творіння, а саме в одній із ніш крипти під Свято-Воскресенською церквою, або біля її фундаментів.

Спадок архітектора

За даними архітектора та краєзнавця Людмили Денисової у Вінниці збереглося понад 30 будинків, створених за проєктами Григорія Артинова. З'ясовано, що перший міський архітектор брав участь у будівництві до 40 муніципальних проєктів міста, хоча це число не є остаточним.

У 1900 році архітекторові доручають проєктування Вінницької жіночої гімназії. У 1903 році будує нову синагогу. Артинов проєктував будинки «прибуткового» типу — це 2-х, 3-х поверхові житлові будівлі, де на 1 поверсі були приміщення для магазинів. Міська бібліотека імені Гоголя збудована у 1902–1907. Лише протягом 1910 року за проєктом архітектора були побудовані: церква Воскресіння Христова на православному кладовищі (нині храм по Хмельницькому шосе, 5), міський театр, шість будинків по центральній вулиці, нині Соборній. Будинок міської Думи був збудований у 1911 році, зведений у формах класицизму, із застосуванням модернізованих елементів архітектури Ренесансу й ампіру. Зараз частину приміщень цієї будівлі орендує торгово-промислова палата, а Білу (або Алебастрову) залу повернено до комунальної власності міста. Архітектор сам займався внутрішнім облаштуванням цієї будівлі і підбирав меблі.

Архітектор брав активну участь у проєктуванні міської водогінної мережі. За його проєктом споруджено символ Вінниці — Водонапірну вежу 1912 року та водозабірні споруди на острові Бригантина. Не обійшлося без нього і будівництво трамвайної системи та електростанції у 1913 році.

Сьогоднішнє архітектурне обличчя міста досить важко уявити без таких споруд, як готель «Савой» (1912), міський театр (1910, перебудований у 1948–1950), Свято-Воскресенська церква (1910), приміщення школи № 2 (1900, колишня жіноча міністерська гімназія), Вінницька торгово-промислова палата (1911, колишня міська Дума), будинок судових установ (1910-1912, колишнє приміщення окружного суду та міської управи), магазин «Лікарські рослини» на вулиці Соборній (будинок Райхера) тощо.

Чимало зробив архітектор Артинов і за нової української влади у Вінниці, ставлячи на службу людям свої знання та досвід. Зокрема, у вересні 1919 року він разом із групою однодумців заснував «Товариство добробуту міста Вінниці». До його завдань входили: «правильне забудування міста, упорядкування каналізації, розширення водопровідної сітки, використання енергії Буга, улаштування скотобоєнь та інші».

• 
  Окружний суд
• 
  Міністерська жіноча гімназія
• 
  Водонапірна вежа
• 
  Готель Савой, споруда 1912
• 
  Готель Савой, споруда 1912
• 
  Вінницький драматичний театр
• 
  Церква Воскресіння Христового (Вінниця)
• 
  Будинок генерала Брусилова (Вінниця)

Сім'я

• Артинов Михайло Григорович — брат, відомий архітектор.
• У Вінниці, принаймні до 2005 року, проживала правнучка Григорія Григоровича Артинова — Галинська Ірина Михайлівна.

Увічнення пам'яті

Пам'ятник Артинову

За радянської влади ім'я Артинова, попри всі його заслуги перед містом, вінничанам було мало відоме. Принаймні, у радянські часи про нього згадували хіба що колеги-архітектори. Тепер же про Григорія Артинова справедливо кажуть, що це людина, «якій судилося змінити обличчя міста». Силами архітектурної громади міста над Бугом, на честь архітектора перейменована одна з центральних вулиць Вінниці — вулиця Архітектора Артинова.

28 липня 2010 року у Вінниці було урочисто відкрито оновлену меморіальну дошку архітектору Григорію Артинову на вулиці Архітектора Артинова (скульптор Ю. Козерацький).^[3][4]

На День міста 11 вересня 2010 року була відкрита оригінальна повнофігурна паркова скульптура-пам'ятник Григорію Артинову (автор — львівський скульптор Володимир Цісарик) у вінницькому середмісті — на Європейській площі^[5].

Див. також

Артинов Михайло Григорович