Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Арчібальд Монтгомері-Массінгберд
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Арчібальд Армар Монтгомері-Массінгберд (англ. Archibald Armar Montgomery-Massingberd; 6 грудня 1871, Файвмайлтаун — 13 жовтня 1947, Спілсбі) — британський воєначальник, фельдмаршал (1935). Начальник Імперського Генерального штабу (лютий 1933 — березень 1936). Учасник Другої англо-бурської і Першої світової війн, був рушійною силою формування постійної «Мобільної дивізії», попередниці 1-ї бронетанкової дивізії.
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Військова кар'єра
Арчібальд Армар Монтгомері-Массінгберд народився 6 грудня 1871 року у Файвмайлтауні, в північноірландському графстві Тірон у родині Г'ю де Фелленберга Монтгомері, землевласника і політика, учасник юніонізмів Ольстера, матір'ю була Мері Софія Джуліана Мей Монтгомері (уроджена Мод). Молодий Монтгомері здобув освіту в Чартерхаусі та Королівській військовій академії у Вуліджі, а 4 листопада 1891 року отримав звання другого лейтенанта полку Королівської польової артилерії. У 1892 році його направили для проходження подальшої служби в батарею польової артилерії в Індії.
Під час Другої англо-бурської війни Монтгомері служив у Королівській польовій артилерії, брав участь у битві біля Магерсфонтайна та битві при Паардеберзі. Відзначений у наказі 4 вересня 1901 року. Протягом усієї війни залишався в Південній Африці, яка закінчилася Ферінігінзьким миром 31 травня 1902 року. Додому повернувся на кораблі SS Saxon, який прибув до Саутгемптона наприкінці жовтня 1902 року.
Після війни Монтгомері служив командиром батареї, а у серпні 1904 року став ад'ютантом у таборі Булфорд, перш ніж поступити на навчання до Штабного коледжу в Камберлі, де він навчався з 1905 по 1906 рік. Продовжував службу на різних штабних та командних посадах, 9 лютого 1912 року був призначений офіцером генерального штабу 2-го рангу (GSO2) в Індійському штабному коледжі у Кветті, Британська Індія, з присвоєнням тимчасового звання підполковник.
З початком Першої світової війни в липні 1914 року Монтгомері був призначений офіцером генерального штабу 2-го рангу в 4-ту дивізію Британських експедиційних сил, які висадилися у Франції в серпні. У вересні його було підвищено до офіцера генерального штабу дивізії 1-го рангу. Він залишався на цій посаді до серпня 1915 року, 4 листопада 1914 року отримав тимчасове звання полковника, бревет-підполковника 18 лютого 1915 року та підполковника 16 травня 1915 року. 19 серпня він змінив полковника Алістера Далласа на посаді бригадного генерала генерального штабу IV корпусу, де продовжив службу під лейтенант-генералом Роулінсоном, який схвально відгукувався про професійні та особисті здібності Арчібальда Монтгомері, і з яким він залишався до кінця війни.
5 лютого 1916 року його підвищили до звання тимчасового генерал-майора. У лютому 1916 року він став генерал-майором генерального штабу новоствореної 4-ї армії Британських експедиційних сил. Цю роль, за словами генерала сера Дугласа Гейґа, головнокомандувача BEF з грудня 1915 року, він виконував з «великими здібностями та успіхом», починаючи з планування битви на Соммі в 1916 році. 1 січня 1918 року був став кавалером ордена Лазні за свої професійні заслуги.
У січні 1918 року Роулінсона призначили британським військовим представником у новоствореній Вищій військовій раді й він узяв Монтгомері із собою на службу до свого нового штабу. Після початку німецького Весняного наступу в березні та після повторного призначення командувачем 4-ї армії, Монтгомері знову перейшошв на свою колишню посаду начальника штабу. Він фактично був заступником командувача 4-ї армії (замінюючи Роулінсона) в останні місяці війни та відіграв важливу роль в успіху битви під Ам'єном у серпні 1918 року. 1 січня 1919 року він став лицарем-командором ордена Святого Михайла та Святого Георгія за його заслуги при проведенні військових операцій у Франції та Фландрії, а 12 липня 1919 року нагороджений президентом Сполучених Штатів медаллю «За видатні заслуги» армії США.
У квітні 1919 року, після перемир'я 11 листопада 1918 року, яке поклало край війні, Монтгомері був призначений начальником генерального штабу Британської армії на Рейні під командуванням генерала сера Вільяма Робертсона. 27 березня 1920 року Монтгомері призначили заступником начальника генерального штабу в Індії, перш ніж 3 березня 1922 року він став командиром 53-ї (Валлійської) дивізії, формування територіальної армії, дислокованого у Великій Британії. 4 червня 1923 року Арчібальд Монтгомері-Массінгберд очолив 1-шу дивізію в Олдершотському командуванні. Під час новорічних святкувань 1925 року йому присвоєний титул лицаря-командора ордена Лазні. Після дворічної перерви з половинною зарплатою, 17 червня 1928 року призначений на посаду командувача Південного командування. 1 жовтня 1930 року отримав звання повного генерала, а 1 березня 1931 року став генерал-ад'ютантом збройних сил, та 3 березня 1931 року — генерал-ад'ютантом короля.
У лютому 1933 року генерал Монтгомері-Массінгберд призначений начальником Імперського генерального штабу. Серед його головних досягнень на цій посаді була механізація кавалерії: він справді був рушійною силою формування постійної «Мобільної дивізії». Незважаючи на це, за словами Вільямсона та Міллетта, він був великою перешкодою на шляху інновацій механізованих сил і всіляко гальмував проведення аналізу дій Британської армії у Першій світовій війні, розпочатий його попередником, лордом Мілном. З нагоди дня народження короля 1934 року удостоєний звання Лицаря Великого хреста ордена Лазні.
7 червня 1935 року Арчібальду Монтгомері-Массінгберду присвоєне вище звання фельдмаршал. У січні 1936 року, після смерті короля Георга V, він брав участь у похоронній процесії, а потім вийшов у відставку в березні 1936 року.
Remove ads
Див. також
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads