Астрономічні радіоджерела

Астрономічні радіоджерела — об'єкти, що перебувають у космічному просторі і мають потужне випромінювання в радіодіапазоні. Такі об'єкти належать до найбільш екстремальних і високоенергетичних процесів у всесвіті. Радіоджерела досліджують шляхом реєстрації космічного радіовипромінювання за допомогою радіотелескопів^[1]. Дослідження таких радіоджерел є предметом радіоастрономії.

Історія відкриття

Радіокарта небосхилу, отримана Ґроутом Ребером в 1944 році^[2]. Чітко видно центральні ділянки Чумацького Шляху і яскраві радіоджерела Стрілець А, Лебідь А, Кассіопея A, Великого Пса і Корми^[3].

Перший радіосигнал позаземного походження був випадково виявлений американським радіоінженером Карлом Янським у 1932 році^[4][5]. Згодом Янський з'ясував, що джерелом випромінювання була центральна ділянка нашої галактики^[6][7]. Перший огляд «радіонеба» був зроблений Ґроутом Ребером в 1941 році. І вже в 1944 році Ребер опублікував перші радіокарти небосхилу^[2]. Після цього вчені по всьому світу почали інтенсивно досліджувати небесні об'єкти в радіодіапазоні.

Космічні радіоджерела

• Сонце (найяскравіше радіоджерело на небі)^[8][9][10];
• Місяць^[11][12][13], планети^[13] та інші тіла^[13] сонячної системи — для вивчення цих об'єктів також використовується радіолокація^[13];
• Міжпланетне середовище;
• Міжзоряне середовище (міжзоряний газ і міжзоряний пил)^[14];
• Зорі (зокрема магнітні білі карлики, магнітари, пульсари, нові й наднові зорі)^[15];
• Планетарні туманності^[15];
• Центр нашої Галактики, що знаходиться в сузір'ї Стрільця;
• Інші галактики (квазари; галактики з активними ядрами, зокрема й радіогалактики), а також групи галактик, що перебувають у процесі злиття;
• реліктове випромінювання.