Салинський Афанасій Дмитрович

Афанасій Дмитрович Салинський (рос. Афанасий Дмитриевич Салынский; нар. 9 вересня 1920, Смоленськ — пом. 22 серпня 1993, Москва) — російський драматург, кіносценарист; член Спілки письменників СРСР з 1951 року.

Салинський Афанасій Дмитрович
рос. Салынский Афанасий Дмитриевич
Народився	9 вересня 1920(1920-09-09)[1][2]  Смоленськ, Російська СФРР
Помер	22 серпня 1993(1993-08-22)[2] (72 роки)  Москва, Росія
Поховання	Кунцевський цвинтар
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	драматург, сценарист, кіносценарист
Галузь	театр[3], фільм[3] і кіносценаристикаd[3]
Знання мов	російська[3]
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	СП СРСР
Партія	КПРС
Нагороди
IMDb	ID 0759528

Життєпис

Народився 9 вересня 1920 року у місті Смоленську (нині Росія) у багатодітній сім'ї. З 15 років працював фрезерувальником на авіаційному заводі, потім шахтарем на шахті в Донецькій області. Наприкінці 1930-х років повернувся до Смоленська, де був прийнятий літературним співробітником газети «Більшовицька молодь». З 1939 року був актором Смоленського театру драми^[4].

В Червоній армії з 1940 року. Член ВКП(б) з 1942 року. Брав участь у німецько-радянській війні. З 1942 по 1946 рік був редактором червоноармійської газети «За Радянську вітчизну» і друкувався у фронтових періодичних виданнях, виступав як нарисист, літературний та театральний рецензент. В 1946 році був демобілізований^[4]. Протягом 1946—1954 років жив у Свердловську, працював редактором у Свердловського книжкового видавництва, кореспондентом журналу «Огонёк» по Уралу, писав нариси, статті, сценарії документальних фільмів.

У 1954 році переїхав до Москви, де до 1956 року навчався на Вищих літературних курсах Інституту імені Горького. Упродовж 1959—1993 років працював Секретарем правління Спілки письменників СРСР, одночасно у 1972—1982 та 1986—1991 роках обіймав посаду головного редактора журналу «Театр».

Надгробок на Кунцевському цвинтарі.

Помер в Москві 22 серпня 1993 року. Похований в Москві на Кунцевському цвинтарі (ділянка № 10)^[4].

Творчість

Друкувався з 1939 року.

Автор п'єс

• «Брати» (1947);
• «Хліб і троянди» (1957; кінофільм «Хліб і троянди», 1959);
• «Поголос» (1980, про боротьбу за встановлення Радянської влади на Алтаї);
• «Барабанщиця» (1958);
• «Камінці на долонях» (1965; кінофільм «Підірване пекло», 1967);
• «Довгожданий» (1975, про події німецько-радянської війни);

Автор драм і комедій

• «Забутий друг» (1955);
• «Чоловічі розмови» (1967);
• «Марія» (1969; кінофільм «Сибірячка», 1971);
• «Літні прогулянки» (1973).

Співавтор сценарію українського фільму «Жив-був Шишлов» (1988, 2 серії), створеного за мотивами п'єси «Молва».

Відзнаки

Нагороджений

• орденами Жовтневої Революції, двома Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, «Знак Пошани»^[4];
• медаллю «За перемогу над Німеччиною»^[5];

премії

• Державна премія РРФСР імені К. С. Станіславського (1971; за заслуги в галузі літератури)^[4];
• Державна премія СРСР (1984).