Ахмадов Хута Адланович

Ху́та (Абдуррахма́н) Адла́нович Ахма́дов (чеч. Ӏадлани ВоӀ ХутӀа; 26 вересня 1972, Урус-Мартан, Чечено-Інгушська АРСР, СРСР — 5 вересня 1999, Новолакське, Дагестан, Росія) — чеченський польовий командир^[1], моджахед, ^[2][3] близький друг аміра Хаттаба^[3]. Учасник Першої російсько-чеченської війни в 1994—1996 роках^[4]; до цього воював в Афганістані та Таджикистані ^[2] на боці афганських моджахедів^[5]. Загинув від влучання кулі снайпера в око 5 вересня 1999 року ^[6].

Хута Адланович Ахмадов
чеч. Ӏадлани ВоӀ ХутӀа
Прізвисько	«Абдуррахман»
Народження	26 вересня 1972(1972-09-26) Урус-Мартан, Чечено-Інгушська АРСР, РРФСР, СРСР
Смерть	5 вересня 1999(1999-09-05) (26 років) Новолакське, Дагестан, Росія
Країна	Чеченська Республіка Ічкерія
Рід військ	Збройні сили СРСР Збройні сили ЧРІ
Роки служби	в 1989 1989—1993 1993—1999
Звання	Полковник ЗС ЧРІ
Командування	Урус-Мартанівський джамаат (1993—1999)
Війни / битви	Війна в Афганістані (1979—1989) Громадянська війна в Афганістані (1989—1992) Громадянська війна в Таджикистані: Бій на 12-й прикордонній заставі Московського прикордонного загону Перша російсько-чеченська війна: Битва за Грозний (1996) Дагестанська війна: Захоплення Новолакського
Відносини	Брати Ахмадови
ahmadov.org

Біографія

Ранні роки

Народився в багатодітній чеченській родині в місті Урус-Мартан ^[7]. Виходець із тайпу Гендарганой^[8]. Перед розпадом Радянського Союзу разом із сім'єю проживав у Калмикії^[9].

Становлення

У 1989 році проходив службу у Збройних силах СРСР, був направлений у складі обмеженого контингенту військ до Афганістану. У тому ж році перейшов на бік афганських моджахедів, після чого до 1993 року боровся в лавах підрозділів Хаттаба в Афганістані та Таджикистані ^[2].

Перша російсько-чеченська війна

З початком Першої російсько-чеченської війни — активний учасник бойових дій на боці Збройних сил Чеченської Республіки Ічкерія^[4].

Російський військовослужбовець, який був учасником під час Боїв за Грозний 1996 року, розповідав:^[10]

Їхній командир Абдурахман вирішив з нами поговорити. Нас почали переконувати, що рано чи пізно вони займуть цей підвал, і вистачить їм однієї протитанкової гранати. У нас хлопці й так усі контужені були, й однієї гранати бойовиків нам цілком вистачило б. Ми вирішили спробувати хоча б через полон «доповзти» до наших. Залишили свої автомати, тим більше, що патронів уже не було, і вийшли нагору. Абдурахман своє слово дотримав, нас ніхто пальцем не чіпав. Офіцер, у якого «дах поїхав», на виході з підвалу пустив собі кулю у скроню. — Андрій Кузьмінов — Журнал «Солдат удачі» № 11 / 1996 р.

Оригінальний текст (рос.)

Их командир Абдурахман решил с нами поговорить. Нас начали убеждать, что рано или поздно они займут этот подвал, и хватит им для этого одной противотанковой гранаты. У нас ребята и так все контуженые были, и одной гранаты боевиков для нас вполне хватило бы. Мы приняли решение попробовать хотя бы через плен «доползти» до наших. Оставили свои автоматы, тем более что патронов уже не было, и вышли наверх. Абдурахман свое слово сдержал, нас никто пальцем не тронул. Офицер, у которого «крыша поехала», на выходе из подвала пустил себе пулю в висок.

Дагестанська війна

Докладніше: Дагестанська війна

У 1999 році брав участь у Вторгненні до Дагестану, організованому Багаутдіном Магомедовим^[11][12]. Згадуючи ці події, Шаміль Басаєв відзначав^[13]:

Ми зібралися, всі командири, багато зібралося, нараду зробили — маджліс, і вирішили, що це наш обов'язок — допомогти їм, і ми пішли. На другий день, був Ахмадов Хута, гарний муджахид, амір, з ним ми вдвох поїхали, маскувальні халати одягли, спустилися вниз, пости там міліцейські були, ми їх перевірили, шляхи, дороги, все облазили, всі в них розвідали і вже на третій день ми туди зайшли^[14].
 — Інтерв'ю Шаміля Басаєва Андрію Бабицькому, показане американським каналом АВС 28 липня 2005

Оригінальний текст (рос.)

Мы собрались, все командиры, много собралось, совещание сделали – маджлис, и решили, что это наш долг – им помочь, и мы пошли. На второй день, был Ахмадов Хута, хороший муджахид, амир, с ним мы вдвоем поехали, маскировочные халаты одели, спустились вниз, посты там милицейские были, мы их проверили, пути, дороги, все облазили, все у них разведали и уже на третий день мы туда зашли.

Смерть

Хута Ахмадов загинув 5 вересня 1999 року поблизу чеченського села Боні-Евла^[15] (нині Новолакське у складі Республіки Дагестан) в результаті влучення кулі снайпера в око ^[6]. Стверджували, що цей постріл снайпера було здійснено під час переговорів. Згідно з книгою «Дагастанське Досьє», на помсту за вбивство Хути Ахмадова його брати наказали знищити всіх причетних до цього факту, після чого відбулася Тухчарська різанина ^[16].

Література

російською мовою:

• Арутюнов А. А.  — Грозный : Центр политической информации, 2003. — С. 63.
• Ставицкий. В. А.  — Москва : Олма-пресс, 2001. — С. 194. — ISBN 5-224-01412-3.
• Гамал А. Ш.  — Санкт-Петербург : Litres, 2021. — 230 с. — ISBN 5-043-83923-6.
• Овчаров В.  — Москва : Litres, 2009. — С. 13—17.