Агія-Лавра

Ая-Лавра (Свята Лавра) — православний монастир у місті Калаврита, Греція, побудований на горі Гелмос на висоті 961 м. Один із найдавніших монастирів Пелопоннесу, крім того, являє собою символ народження сучасної незалежної Греції.

Агія-Лавра
38°00′47″ пн. ш. 22°04′52″ сх. д.
Тип споруди	монастир
Розташування	Греція , Kalavryta Municipalityd Commune of Kalavrytad
Початок будівництва	961
Належність	православ'я
Стан	пам'ятка археології Греціїd і будівля, захищена законом Греціїd
Оригінальна назва	грец. Αγία Λαύρα
Вебсайт	im-ka.gr/2013-01-07-13-50-14/2013-01-07-13-50-51/5-1
Агія-Лавра (Греція)
Агія-Лавра у Вікісховищі

Храм монастиря Ая-Лавра

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Монастир Велика Лавра.

Історія

Митрополит Германос благословляє стяг повсталих в монастирі Ая-Лавра, Теодорос Врізакіс

Монастир Ая-Лавра в Калавриті побудований у 961 році, але 1585 року спалений дотла турками. У 1600 році монастир відновлено, а фресковий розпис закінчено у 1645 році майстром Антімосом. Проте монастир знову спалено в 1715 році, а також 1826 року військом Ібрагіма-паші. У 1850 році після відродження незалежної Греції монастир зведено наново. У 1943 році, у період окупації Ая-Лавра спалена німецькими військами.

Всесвітньо відомим монастир став у добу Грецької національно-визвольної війни. Саме тут уперше 25 березня 1821 року пролунало знамените гасло грецьких революціонерів «Елефтерія й танатос» (Свобода або смерть), що ознаменувало початок повстання проти Османської імперії. Того ж дня митрополит Германос Патрський здійснив доксологію та прийняв присягу пелопоннеських повстанців. Того ж дня революційний прапор підняв митрополит Германос під платаном за брамою монастиря^[1], а не так, як зображено на полотні Теодороса Врізакіса.

14 грудня 1943 року монастир вдруге спалили німецькі війська 117-ї єгерської дивізії, які напередодні, 13 грудня, розстріляли 1200 мешканців Калаврити та повністю зруйнували саме місто^[2].

Сьогодення

Нині на території монастиря діє історичний музей, у якому зберігаються убирання митрополита Германоса, документи, книги, ікони, Євангеліє, дароване російською імператрицею Катериною II, шовкові тканини 16 століття зі Смірни та Константинополя, а також сакральні реліквії. Серед останніх святі мощі Святого Олексія, даровані монастирю візантійським імператором Мануїлом Палеологом у 1398 році.

На пагорбі навпроти монастиря встановлено пам'ятник героям Революції 1821 року.