Бажбеук-Мелікян Лавінія Олександрівна

Лавінія Олександрівна Бажбеук-Мелікян (3 квітня 1922, Тифліс — 2005, Єреван^[2]) — вірменська і російська художниця. Народний художник Вірменської РСР.

Лавінія Олександрівна Бажбеук-Мелікян (Бажбеук-Мелікова)
Народження	3 квітня 1922(1922-04-03) Тифліс (нині Тбілісі), Грузія
Смерть	2005(2005)
	Єреван, Вірменія
Країна	СРСР  Вірменія  Росія
Жанр	портрет, пейзаж, натюрморт
Навчання	Єреванський державний художній коледж імені Фаноса Терлемезянаd і Московський державний академічний художній інститут імені Василя Сурикова (1951)[1]
Діяльність	художниця, скульпторка, графікеса
Вплив	О. Бажбеук-Мелікян М. Сар'ян
Батько	Бажбеук-Меліков Олександр Олександрович
Брати, сестри	Zuleika Bazhbeuk-Melikyand і Vazgen Aleksandrovitsj Bazjbeoek-Melikjand
Звання	Заслужений художник Вірменської РСР Народний художник Вірменської РСР Заслужений діяч мистецтв РФ
Нагороди
Бажбеук-Мелікян Лавінія Олександрівна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бажбеук-Мелікян.

Біографія

Народилась у 1922 році в Тифлісі у родині визначного вірменського художника Олександра Бажбеук-Мелікяна. У 1935 році переїхала до Єревану. У 1944–1944  роках навчалась у Художньому училищі імені Ф. Терлемезяна. У 1944 році вступила до Московського художнього інституту імені Сурікова, займалась в майстерні С. В. Герасимова. Завершила навчання у 1951 році, після чого працювала в майстернях П. Д. Коріна над створенням мозаїчного панно для станції Московського метро «Комсомольська». Невдовзі повернулась до Вірменії^[3].

У 1954 році була прийнята до Спілки художників СРСР. У 1962 і 1964 роках обиралась у правління Спілки художників Вірменії^[3]. У 1976 році отримала звання Заслуженого художника Вірменської РСР, у 1983 — Народного художника Вірменської РСР. З 1988 року — член-кореспондент Академії мистецтв СРСР, у 1997 році отримала звання Заслуженого діяча мистецтв РФ. З 2002 року — дійсний член Російської академії мистецтв^[2].

Останні роки жила і працювала у Москві.

Роботи знаходяться в Музеї сучасного мистецтва (Єреван), Національній галереї Вірменії, художніх фондах Вірменії і Росії, численних галереях і приватних колекціях інших країн^[2].

Творчість

Головними жанрами у творчості Лавінії Бажбеук-Мелікян були портрет і натюрморт.

По поверненні до Вірменії художниця багато працювала у селах, змальовуючи життя вірменських селян, його простоту і природну красу. Вона говорила:

Одна з моїх найулюбленіших тем —  село. Я люблю строгий гарний пейзаж вірменського села, але особливо люблю його людей, з їх простотою і життєствердною силою, щирістю, пластичною красою, людей з обпаленими сонцем обличчями. До таких людей неможливо бути байдужим, і зображати їх — велика радість^[3].

Останні роки життя більше працювала в майстерні, створюючи портрети друзів-художників, автопортрети, натюрморти. Мистецтвознавці відзначають, що на творчу манеру Лавінії найбільший вплив справили батько, Олександр Бажбеук-Мелікян, та інший видатний вірменський художник Мартирос Сар'ян, в її роботах поєднуються традиції російського реалізму і колорит вірменської живопису^[4].

Нагороди

• 1970 — Золота медаль за участь у виставці творів художників Вірменії на ВДСГ у Москві^[3].
• 1974 — Диплом Академії мистецтв СРСР за серію портретів^[3]. 
• 1981 — Срібна медаль Академії мистецтв СРСР за портрети сучасників^[5].

Виставки

З 1951 року постійно брала участь в республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках.

• 1965 — участь в декаді вірменського мистецтва в Болгарії^[2].
• 1979 — персональна виставка, Єреван^[3].
• 1980 — персональна виставка, Москва^[3].
• 2007 — персональна виставка (посмертна), Виставкові зали Російської академії мистецтв, Москва^[6][7].
• 2008 — персональна виставка (посмертна), Спілка художників Вірменії, Єреван^[8].