Бакштаєв Леонід Георгійович

Леонід Георгійович Бакштаєв (1934, с. Добринь, Єльський район, Гомельська область, Білоруська РСР, СРСР — 1995, Київ, Україна) — радянський і український актор театру та кіно, театральний педагог^[1].

Леонід Георгійович Бакштаєв
Народився	10 травня 1934(1934-05-10) Добринь[d], Млинська сільрадаd, Єльський район, Білорусь
Помер	29 травня 1995(1995-05-29) (61 рік) Київ, Україна  злоякісна пухлина
Поховання	Лісове кладовище
Громадянство	СРСР →  Україна
Діяльність	актор, театральний педагог
Alma mater	Білоруська державна академія мистецтв (1958)
Роки діяльності	1958—1994
IMDb	ID 0049256
Нагороди та премії

Біографія

У 1958 році закінчив Мінський театрально-художній інститут. Працював у театрах Ташкента, Майкопа, а згодом переїжджає до України, де працює у театрах Миколаєва, Дніпропетровська.

У 1966—1995 рр — актор Київського академічного російського драматичного театру імені Лесі Українки.

У кіно дебютував в 1967 році в картині «На Київському напрямку», зіграв більш як 50 ролей.

З 1973 року — викладач Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенко-Карого.

Працював на озвучуванні мультфільму «Крилатий майстер» (1981).

Автор книги «Перервана сповідь: Повість-спогад» (Київ, 1996).

Жив у Києві. Помер 29 липня 1995 року. Похований на Лісовому кладовищі.

Фільмографія

• «На Київському напрямку» (1967, Кудряшов, підпільник);
• «Незабутнє» (1967, Дехтярьов);
• «Весільні дзвони» (1967, Венделовський);
• «Комісари» (1969, Дегтярьов / Михайло Кондрашов);
• «Крутий горизонт» (1970, Іван);
• «Політ» (1970, короткометражний);
• «Мир хатам, війна палацам» (1970, Ростислав Драгомирецький);
• «Іду до тебе...» (1971, професор Берковський);
• «Зоряний цвіт» (1971, комісар);
• «Білий птах з чорною ознакою» (1971, Остап);
• «Бумбараш» (1971, Чубатов);
• «Ніна» (1971, Шульц, офіцер СС);
• «Адреса вашого дому» (1972, Іван Безсмертний, головний інженер шахти);
• «Весілля» (1973, німецький майор; СРСР—Югославія);
• «Про загадки сміху і...» (1974, короткометражний);
• «Таємниця партизанської землянки» (1974, Леонід Григорович Ткаченко)
• «Прості турботи» (1975, Борис Ярош)
• «Там вдалині, за рікою» (1975, бандит)
• «Ати-бати, йшли солдати...» (1976, Костянтин, син Святкіна);
• «Еквілібрист» (1976, Петро Горлунков, однополчанин Юрія Осташенка);
• «Червоні дипкур'єри» (1977, комеск, служив разом з Перегудою);
• «Запрошення до танцю» (1977);
• «Маршал революції» (1978, Семен Михайлович Будьонний);
• «День перший, день останній» (1978, Андрій, кінооператор);
• «Господиня» (1978, фільм-спектакль, Толік);
• «Прибулець» (1979, не був завершений; Гризлов, бригадир)
• «Оглядини» (1979, Зарічний, голова колгоспу «Зоря»);
• «Страх» (1980);
• «Наказ: вогонь не відкривати» (1981, Дубов);
• «Петля Оріона» (1981, Павело Бєлов (командир корабля)/Командир-2);
• «Проданий сміх» (1981, батько Тіма);
• «Червоні погони» (1981, Сергій Павлович Боканов, капітан);
• «Старі листи» (1981, Вадим, чоловік Лізи);
• «Історія одного кохання» (1981, Павло Костянтинович Альохін);
• «Останній доказ королів» (1983, Баррі Рутковські, генерал, командувач ППО);
• «У привидів у полоні» (1984, батько Марії);
• «За ніччю день іде» (1984, воєнком);
• «Сподіватися» (1984, фільм-спектакль);
• «Найкращі роки» (1984, Зубкевич);
• «Звинувачення» (1984, Середа);
• «Третє покоління» (1985, Корепанов);
• «Навчися танцювати» (1985, Іван Чумаков);
• «І в звуках пам'ять відгукнеться…» (1986, Чайковський);
• «Щасливий, хто любив...» (1986);
• «Міст через життя» (1986, начальник Строймоста);
• «Білий олень тундри» (1987);
• «Штормове попередження» (1988, Максим Павлович Горєв);
• «Блакитна троянда» (1988);
• «На прив'язі біля злітної смуги» (1988);
• «Це ми, Господи!..» (1990, майор НКВС);
• «Війна на західному напрямку» (1990, генерал-лейтенант);
• «Ніагара» (1991, Ігор Ігорович);
• «Убити „Шакала“» (1991, Юрій, експерт-фотограф);
• «Записки кирпатого Мефістофеля» (1994, Сосницький);
• «Атентат — Осіннє вбивство у Мюнхені» (1995).

Нагороди

• Народний артист УРСР (1987)