Баранько Ігор В'ячеславович

Ігор Баранько (фр. Igor Baranko, англ. Igor Baranko; 7 квітня 1970(19700407), Київ, УРСР) — український, французький та американський коміксист. Серед його найвідоміших коміксів — серії «Піфітос: щойно віднайдена незнана поема Гомера» (2001, «Pifitos: A Newly Found Unknown Poem of Homer»), «Скеггі Згуба» (2002—2003, «Skaggy the Lost»), «Імператор океану» (2003—2004, «L'Empereur-Ocean»), «Знищувач 17: Трилогія Еліси» (2003—2007, «Exterminateur 17: La Trilogie Ellis»), «Танок Часу» (2005—2006, «La Danse Du Temps»), «Максим Оса» (2008—2009, «Maxym Osa») та «Єгипетські принцеси» (2007—2011, «Les Princesses Égyptiennes»).

Ігор Баранько
Авторська графіка-шарж
Ім'я при народженні	Баранько Ігор В'ячеславович
Народився	7 квітня 1970(1970-04-07) (55 років) Київ, УРСР
Громадянство	Україна
Діяльність	коміксист ілюстратор
Знання мов	англійська[1]
Мова творів	українська, англійська, російська, французька
Роки активності	1991—донині
Сайт: instagram.com/igorbaranko/

В оригіналі українською Баранько створив три комікси у 1993 році: «Повернення Мамая» (1993), «Святослав і вікінг» (1993), та «Мамай-змієборець. Кіква» (1993). В перекладі українською були видані наступні комікси: «Максим Оса» (2011, 2016 та 2020), «Скеггі Згуба» (2018), та «Імператор океану» (2020 під назвою «Орда»)

Біографія

Обкладинка коміксу «Максим Оса».

Народився 7 квітня 1970 у Києві. З дитинства захоплювався образотворчим мистецтвом. Відвідував художню школу. Вперше комікси потрапили юному Бараньку до рук у 7 років — це були комікс «Про вавельського дракона і принцесу Ванду» (пол. O Smoku Wawelskim i królewnie Wandzie) польського художника Гжегожа Росинського (пол. Grzegorz Rosiński) та комікс про африканські пригоди «Корто Мальтезе^[en]» (серія «Ефіопіана», фр. Les Ethiopiques) італійського коміксиста Х'юго Пратта^[en] (італ. Hugo Pratt) французькі переклади якого друкувалися у газеті «Хуманіте» (фр. l'Humanité) Комуністичної партії Франції й потрапили до рук Баранька.^[2][3] Графічний стиль обох авторів - і Росинськогоі Пратта - мали надзвичайно глибокий вплив на юного Баранька.^[4]

Після закінчення художньої школи у 1988 році, два роки проходив строкову службу у радянській армії, навчився маршувати та ненавидіти усі армії всесвіту.^[5][2] Після демобілізації у 1990 році вирушив мандрувати Сибіром та Центральною Азією для медитації та самопізнанні, зокрема подорожував та жив у Бурятії, Туві, та Таджикистані. Ці мандри сформували світогляд Баранька та пізніше відтворилися у його мистецькій творчості.

У 1991 році Баранько повернувся до України і почав активну художню кар'єру. У 1991 році у одній з українських газет було надруковано його ілюстрацію до оповідання американського детективіста 1930-х років Дешилла Геметта.^[6] У 1993 році вийшло кілька українських коміксів Баранька, зокрема «Повернення Мамая», «Святослав та вікінг», та «Мамай-змієборець. Кіква». Аби пробитися у комікс-індустрію, Баранько розсилав свої роботи в усі відомі європейські видавництва й певні успіхи він таки мав. Зокрема, комікс-стрічку «Небезпека» з циклу «Шизоїди» надруковано у листопаді 1997 у словенському фензині «Стріпбурек» у спецвипуску «Комікси за проіржавілою Залізною завісою», присвяченому східноєвропейським коміксам.^[7] Перше ж комерційне замовлення на комікс закордоном було у 1998 році з Ісландії, але видати комікс (робота над яким була завершена) так і не вдалося оскільки ісландського замовника звільнили.

У 1999 році виграв зелену картку США й наступного року переїхав жити та працювати в Америку. У 2000 починає працювати у Лос-Анджелесі як коміксист. Пізніше Баранько зізнався що робити кар'єру коміксиста в Америці йому було дуже непросто: «більшість комікс-видавництв скаржилися що мій стиль „занадто європейський“».^[5] Серед оригінальних коміксів Баранька, які вийшли в США найвідомішими є «Піфітос: Щойно знайдена невідома поема Гомера» (2001, «Pifitos: A Newly Found Unknown Poem of Homer» та «Скеггі Згуба» (2002—2003, «Skaggy the Lost») що вийшли в американському видавництві SLG Publishing. До цього як «Піфітос» так і «Скеггі Згуба» вже виходили в польському перекладі у 1999—2001 роках в польському журналі коміксів AQQ.^[8]

У 2003 році на Сан-Дієгському КоміКоні зустрів представників французького видавництва Les Humanoïdes Associés, представники якого нещодавно відкрили своє представництво в США у 1998 році, й відтоді розпочинається співробітництво Баранька з цим відомим видавництвом. У цей період Баранько розпочав співпрацю з відомими коміксистами з Франції: Алехандро Ходоровським, Жаном-П'єром Доне^[en], та Енкі Білалом^[en] й у 2003—2011 роках у видавництві Les Humanoïdes Associés виходять найвідоміші комікси Баранька: «Імператор океану» (2003—2004, «L'Empereur-Ocean»), «Знищувач 17: Трилогія Еліси» (2003—2007, «Exterminateur 17: La Trilogie Ellis»), «Танок Часу» (2005—2006, «La Danse Du Temps») та «Єгипетські принцеси» (2007—2011, «Les Princesses Égyptiennes»). У бельгійському видавництві Joker-Horizont вийшов культовий комікс Баранька «Максим Оса» (2008—2009, «Maxym Osa»).

Після трьох років проживання в США та професійного становлення як коміксист у 2004 році повернувся в Україну.^[6][5] У 2011 році нагороджений дипломом Ukraine-Europe-2011, щорічною відзнакою від вебпорталу Ukraine-Europe, з нагоди виходу українського перекладу коміксу «Максим Оса».^[9][10] У 2011 році також увійшов до складу журі українського кінофестивалю короткометражного кіно «Відкрита ніч».^[11] У тому ж 2011 році, разом з Олексієм Чебикіним та Максимом Паленком бере участь у мистецькому соціальному проекті анімаційної студії «Червоний собака» під назвою «Стрічка Мьобіуса», що мав на меті віддати пошану й данину класику французькому коміксисту Жану Жиру, відомого під псевдонімом Мьобіус.^[9]

У цей період бере активну участь у популяризації коміксів в Росії, зокрема як лектор бере участь у різноманітних російських заходах присвячених мальованим історіям. У 2009 та 2011 році на фестивалі коміксів у Росії «Комміссія»^[ru] Баранько отримує нагороди Гран-сценаріо (за комікс «Шпигунські мережі») та Альбом Року (за комікс «Максим Оса»).^[12] У грудні 2011 року у Москві Баранько провів телеконференцію-лекцію про комікси та вперше представив свій новий комікс «Епсилон» у «Комікс центрі візуального мистецтва російської державної бібліотеки для молоді».^[13]

У 2013 році переїхав жити та працювати у Азію в Таїланд, де разом з іншим українським коміксистом Олексієм Чебикіним та російським кришнаїтським гуру Свамі Авадгутом (Георгієм Аїстовим) працює над масштабним графічним проектом на основі індійського епосу Махабхарата.^[5][14]

Твори

Комерційні комікси

Комерційні комікси окремими виданнями

Комерційні комікси що були надруковані окремими виданнями та у яких Баранько був автором текстів, художником або обома заразом.

Українською

• «Повернення Мамая» (1993, додаток тернопільської газети «Молода Галичина» під назвою «Гуляй-поле») редактор тексту: Петро Путій^[15]
• «Святослав і вікінг» (1993, додаток тернопільської газети «Молода Галичина» під назвою «Гуляй-поле») автор тексту: Святослав Яворівський^[15]
• «Мамай-змієборець. Кіква» (1993, комікс-журнал «Молода січ») автор тексту: Святослав Яворівський, Ігор Баранько

Польською

• «1410000» та «Червоний капелюх» / «Czerwona czapka» (2010, Narodowe Centrum Kultury) автор тексту: Ґжеґож Януш^[16][17][18] комікс увійшов до збірки з нагоди 600-ліття битви при Грюнвальді

Французькою

• «Вторгнення» / «L'Invasion» (2002) вперше надрукований у Métal Hurlant # 2 (135) (вересень-жовтень 2002)^[19] автор тексту: Алєхандро Ходоровський
• «Імператор океану», «L'Empereur-Ocean» (2003—2004, Humanoïdes) у 2004 трилогія видана омнібусом в англ. перекладі під назвою «Орда» / «The Horde»; пізніші омнібус видання друкувались під назвою «Джихад» / «Jihad»

1. Орда / «La Horde» (2003)
2. Реінкарнація / «Réincarnation» (2003)
3. Гробниця / «Le tombeau» (2004)

• «Знищувач 17: Трилогія Еліси» / «Exterminateur 17: La Trilogie Ellis» (2003—2007, Humanoïdes) автор тексту: Жан-П'єр Доне^[en]

1. «Альянс» / «L'Alliance», 2003
2. «Повернення до Еліс» / «Retour à Ellis», 2004
3. «Сльози крові» / «Les Larmes de sang», 2007

• «Танок Часу» / «La Danse Du Temps» (2005—2006, Humanoïdes) у 2011 році перевидано одним томом французькою у твердій палітурці під назвою «Шаманство» / «Chamanismes»

1. «Поцілунок змії» / «Le baiser du serpent» (2005)
2. «Зброя демонів» / «L'arme des demons» (2006)
3. «Три королеви без обличчя» / «Les trois reines sans visage» (2006)

• «Максим Оса» / «Maxym Osa» (2008—2009, Éditions Joker^[fr])

1. «Людина з могили» / «L'Homme d'outre-tombe» (2008)
2. «Скарб вовкулаки» / «Le trésor du loup-garou» (2009)

• «Єгипетські принцеси» / «Les Princesses Égyptiennes» (2007—2011, Humanoïdes)

1. « Руїни Ахтетона Том. 1 — Сонячні дні» / «Les ruines d'Akhétaton Vol. 1 — Les jours ensoleillés» (2007) у 2010 році перевиданий під назвою «Єгипетські принцеси Том 1» / «Les Princesses Égyptiennes Vol. 1»
2. «Єгипетські принцеси Том 2» / «Les Princesses Égyptiennes Vol. 2» (2011)

Англійською

• «Сімсони Комікс представляє Барта Сіпсона» / «Simpsons Comics Presents Bart Simpson» (2000, Bongo Entertainment, Inc) — Баранько був пензлярем для номерів #2, #5 серії

1. «Дань Барта у зоопарку» / «Bart's Day At The Zoo» (2000, #2)
2. «Справа висячих черевиків» / «The Case Of The Hanging Shoes» (2001, #5)

• «Піфітос: Щойно знайдена невідома поема Гомера» / «Pifitos: A Newly Found Unknown Poem of Homer» (2001, SLG Publishing)
• «Інкал» / «The Incal» (2001, Humanoids Publishing) це англійський переклад французького коміксу-приквелу «Перед Інкалом» / «Avant l'Incal»: автор тексту: Алєхандро Ходоровський; автори малюнків: Зоран Яньєтов^[en] / Жану Жиро; з восьми номерів серії Баранько був лише автором малюнку на обкладинці #4, #5, та #6
• «Скеггі Згуба» / «Skaggy the Lost» (2002—2003, SLG Publishing) — у чотирьох частинах (у 2005 перевидано одним томом англійською у твердій палітурці під назвою «Skaggy the Lost»)

Російською

Більшість з наступних комікс-історій російською ніколи не видавалися окремими виданнями й були оприлюднені у 2008—2012 роках на особистому блозі автора на baranko.blogspot.com.

• «Шизоїди» / «Шизоиды» (1996—1999)
• «Місто сплячого бога» / «Город спящего бога» (2000)
• «Троглодити» / «Троглодиты» (2008)
• «Смерть і Ямабусі» / «Смерть и Ямабуси» (2008)
• «Шпигунські мережі» / «Шпионские сети» (2009)
• «Чарівний степ» / «Магическая степь» (2016)

Комерційні комікси в журналах

• журнал «Stripburek», (1997—2001, Словенія)^[7][20]
  • Stripburger Special Issue: Stripburek, Comics from behind the rusty iron curtain (1997)
  • Stripburger Special Issue: Stripburek, Comics from the other Europe (2001)
• журнал «AQQ», (1999—2000, Польща)
  • Скеггі Згуба (частина перша, епізод перший) / Skaggy Zaginiony (część pierwsza, odcinek pierwszi): «AQQ» #18 (2/1999)^[21]
  • Скеггі Згуба (частина перша, епізод другий) / Skaggy Zaginiony (część pierwsza, odcinek drugi): «AQQ» #19 (1/2000)^[22]
  • Скеггі Згуба (частина перша, епізод третій) / Skaggy Zaginiony (część pierwsza, odcinek treti): «AQQ» #20 (2/2000)^[23]
  • Піфітос (частина перша) / Pifitiada (część pierwsza): «AQQ» #21 (3/2000)^[24]
  • Піфітос (частина друга) / Pifitiada (część druga): «AQQ» #22 (1/2001)^[25]
  • Піфітос (частина третя) / Pifitiada (część tretia): «AQQ» #23 (2/2001)^[26]
  • Піфітос (частина четверта) / Pifitiada (część chetverta): «AQQ» #24 (3/2001)^[27]
  • Піфітос (частина п'ята) / Pifitiada (część piata): «AQQ» #25 (4/2001)^[28]
  • Піфітос (частина шоста) / Pifitiada (część szosta): «AQQ» #26 (1/2002)^[29]
  • Піфітос (частина сьома) / Pifitiada (część sioma): «AQQ» #27 (2/2002)^[30]
• журнал «Busty Beauties» (2000, США)^[31]
• журнал «Metal Hurlant», (2002, США)
  • «Вторгнення» / «L'Invasion»: «Métal Hurlant» #135 (2002)^[32]
• журнал «Aargh!» (2004—2014, Чехія)^[33]
  • Любий читачу / Drahý čtenáři: «Aargh!» #2 (2004)
  • Близькі контакти нового типу / Blízké setkání snového druhu: «Aargh!» #3 (2004)
  • Коли ніхто не дивиться / Když se nikdo nedívá: «Aargh!» #4 (2004)
  • У колі ворогів / V nepřátelském obklíčení: «Aargh!» #5 (2004)
  • Юра / Jura: «Aargh!» #5.5 (2005)
  • Райське / Nebešťané: «Aargh!» #6 (2006)
  • Гаврон / Havraní: «Aargh!» Havraní speciál (2009)^[34]
  • Право бути деревом / Právo být stromem: «Aargh!» #10 (2011)
  • Полювання на відьму в українському степу / Lov divoženek na ukrajinské stepi: «Aargh!» #11 (2012)
  • Моя батьківщина / Má rodná zem: «Aargh!» #12 (2013)
  • Епсилон / Epsilon: «Aargh!» #13 (2014)
• журнал «Cyrkielnia», (2009, Польща)^[35]
  • Коли ніхто не дивиться / Kiedy nikt nie patrzy: #119 (2009)
• журнал «Komiksfest!» 2010 (2010, Чехія)^[33]
  • Вторгнення / Invaze: «Komiksfest! 2010» (2010)
• журнал «Чёрным по белому», (2010, Україна)
  • Ілюстрація на обкладинці: «Чёрным по белому» #1 (2010)
• журнал «Чёрный Лев», (2016, Україна)
  • Чарівний степ / Магическая степь: «Чёрный Лев» № 3, (2016)
  • Право бути деревом / Право быть деревом: «Чёрный Лев» № 5, (2016)

Некомерційні комікси

• «Расова гордість. Нудна історія» / «Racial pride. A boring story» (2011, Росія) — соціальний комікс для російського НУО «Respect». Комікс вийшов російською, англійською, німецькою, арабською та гебрейською мовами.^{[36][37][38][39][40]}

Ілюстрації до книг

• Зіркові історії успіху (2010), Львів, Україна ISBN 978-966-2909-59-3

Нагороди

• III-тє місце. За комікс «У колі ворогів» (пол. «Otoczony przez wrogów»). Міжнародний фестиваль коміксів у місті Лодзь (1999). Польща^[21][41][42]
• Гран-сценаріо. За комікс «Шпигунські мережі» (рос. «Шпионские сети»). Московський міжнародний фестиваль мальованих історій ім. Наталії Монастирьової. «Комміссія»^[ru] (2009). Росія^[12]
• Альбом Року. За комікс «Максим Оса» (рос. «Максим Оса»). Московський міжнародний фестиваль мальованих історій ім. Наталії Монастирьової. «Комміссія»^[ru] (2011). Росія^[12]
• Дипломом Ukraine-Europe. З нагоди виходу коміксу «Максим Оса» у перекладі українською мовою. «Perspectives-ukrainiennes» (2011). Україна^[10]

Екранізації робіт

• «Максим Оса та золото Песиголовця» — повнометражний художній фільм.

Переклади українською

Максим Оса

• Ігор Баранько. «Максим Оса». Переклад з російської: не вказано. Одеса: Євгеніос, 2011. 96 стор.^[43]
  • (передрук) Ігор Баранько. «Максим Оса». Переклад з російської: не вказано. Миколаїв: Asgardian Comix, 2016. 96 стор. ISBN 978-966-1517-03-4^[44]
• Ігор Баранько. «Максим Оса». Переклад з російської: Олена Лісевич.^[45] Львів: UAComix; RedRoomComix, 2020. 96 стор. ISBN 978-617-7595-73-0^[46][47][48]

Імператор океану / Джихад / Орда

• Ігор Баранько. «Орда». Переклад з російської: Олена Лісевич. Київ: Vovkulaka, 2020. 144 стор. ISBN 978-617-7782-13-0^[49]

Скеггі Згуба

• Ігор Баранько. «Скеггі Згуба». Переклад з російської: не вказано. Чернігів: Чьорним па Бєламу, 2018. 165 стор. ISBN 978-617-7599-84-4