Барвінський Богдан Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Барвінський.

Богда́н Олекса́ндрович Барві́нський (псевдоніми і криптоніми: Т. Вінковський, Б. Б.; 15 липня 1880, Тернопіль — 8 лютого 1958, Львів) — український історик, бібліограф, архівіст, педагог. Доктор філософії (1907). Дійсний член НТШ (1914). Син Олександра та Євгенії, брат Василя Барвінських.

Барвінський Богдан Олександрович
Народився	15 липня 1880(1880-07-15) Тернопіль
Помер	8 лютого 1958(1958-02-08) (77 років) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР
Національність	українець
Діяльність	історик, політик
Alma mater	Львівський, Віденський, Берлінський університети
Заклад	Наукове товариство імені Шевченка
Членство	Наукове товариство імені Шевченка
Батько	Барвінський Олександр Григорович
Мати	Барвінська Євгенія Максимівна
Брати, сестри	Барвінський Василь Олександрович, Бачинська Ольга Олександрівна і Барвінський Олександр Олександрович
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Навчання почав у Першій тернопільській класичній, закінчував у Львівській академічній гімназії (1898).

Вступив 1898 року на філософський факультет Львівського університету, історію студіював у Михайла Грушевського. Продовжив навчання у Віденському та Берлінському університетах^[1]. Працював у Львові в Крайовому архіві міських і земських актів, від 1908 року — в бібліотеці університету. До 1918 року — секретар історико-філосовської секції НТШ. В 1918–1919 р. — делегат УНРади ЗУНР від Християнсько-суспільної партії^[2]. У 1921–1925 роках — професор Українського таємного університету у Львові. У 1920-х роках викладав у гімназії сестер василіянок та університеті. У 1939–1941 роках — директор бібліотеки Львівського університету; у 1942–1944 роках — бібліотекар у «Народному домі»; у 1944–1947 роках — старший науковий співробітник, завідувач відділу рукописів Львівської філії бібліотеки АН УРСР.

Праці

Досліджував історію шляхти, освіти та церкви в Україні. Зібрав матеріали до генеалогії роду Барвінських.

Готував до видання збірку документів «До історії греко-католицького сільського духовенства і сільських парафій в Галичині XVI–XVIII ст.».

Підготував історико-генеалогічні монографії «Рід Айхінгерів в Польщі й на Руси в XVI–XVIII ст.» (1928) та «Рід Хмельницьких» (1930). Листувався з істориками, письменниками, громадсько-культурними діячами України: М. Грушевським, В. Гнатюком, М. Павликом, Уляною Кравченко, О. Маковеєм, С. Томашівським, І. Крип'якевичем, К. Студинським, І. Кревецьким, митрополитом А. Шептицьким.

Автор значної кількості наукових праць, статей та рецензій українською, німецькою та польською мовами.

Друкувався у «Літературно-науковому віснику», «Записках Наукового Товариства ім. Шевченка», «Записках Чину Св. Василія Великого» та ін. Документи про його життя і діяльність знаходяться у відділі рукописів Львівської національної бібліотеки ім. В. Стефаника НАНУ та в Центральному державному історичному архіві України.

З ініціативи Богдана Мельничука «Історія українського народу» Барвінського вперше у сучасній Україні перевидана 1991 року в Тернополі.

Інші праці:

• З'їзд Галицького князя Данила з угорським королем Белою IV в Прешбурзі 1250 року: Іст.-критич. аналіз. — Львів, 1901
• Ким свідчив ся Отокар?: Проба інтерпретації оповідання Галицько-волинської літописи [Архівовано 3 червня 2019 у Wayback Machine.] // ЗНТШ. — Т.47. — 1902
• Бунт в селі Мшанци 1717 р. [Архівовано 3 червня 2019 у Wayback Machine.] // ЗНТШ. — Т.54. — 1903;
• Метрики в сільській практиці XVIII в. [Додаток: оригінальний текст одної метрики] // ЗНТШ. — Т.56. — 1903;
• Жигмонт Кейстутович великий князь литовсько-руський (1432—1440): Іст. монографія. — Жовква, 1905;
• Історичні причинки: розвідки, замітки, матеріали до історії України-Руси. — Том 1 [Архівовано 3 червня 2019 у Wayback Machine.]; — Том. 2. [Архівовано 3 червня 2019 у Wayback Machine.] — Жовква — Л., 1908-09;
• Історичний розвій імені українсько-руського народу. — Львів, 1909;
• Оповідання з рідної історії [Архівовано 3 червня 2019 у Wayback Machine.]. — Л., 1911;
• Оповідання з рідної історії. — Л., 1911 [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.];
• Польська персоніфікація «України» з 1644 р. // ЗНТШ. — Т.121. — 1914;
• Наше народне ім'я (Україна, українці, українські). — Л., 1916;
• Звідки пішло імя «Україна»? [Архівовано 3 червня 2019 у Wayback Machine.] (1916)^[3];
• «Крайовий архів актів гродських і земських у Львові» (1917);
• Звідки пішло імя «Україна»? [Архівовано 3 червня 2019 у Wayback Machine.] (1917);
• Історичні права українського народу до його народнього імени [Архівовано 3 червня 2019 у Wayback Machine.] (1918);
• Історія українського народу [Архівовано 3 червня 2019 у Wayback Machine.] (1922)
• Барвінський Б. Історія українського народу: оповіданя з рід. історії: (з 57 образками і 2 картами) / написав д-р Богдан Барвінський. — 2-ге, поправл. і доповн. вид. — Львів: Накладом книгарні А. Бардаха, 1922. — 140 с., 18 арк. іл. [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Родинні літописи, їхнє історичне й культурно-побутове значення // Стара Україна. — № 1. — 1924;
• Причинки до польсько-української геральдики і сфрагістики [Архівовано 25 квітня 2015 у Wayback Machine.] // ЗНТШ. — Т.138-140. — 1925;
• Слідами гетьмана Мазепи [Архівовано 25 квітня 2015 у Wayback Machine.] // ЗНТШ. — Т. 144—145. — 1926;
• До побуту Ганни Орликової в Станиславові [Архівовано 3 червня 2019 у Wayback Machine.] (1928);
• Як основано українську гімназію в Тернополі // Новий час. — 1934. — 25 лип.;
• Коротка історія Галичини продовж тисячоліття 907—1941. — Л., 1941;
• Опришки (як вони виглядали в 17-му та 18-му століттях) // Тернопілля '95: Регіональний річник. — Т., 1995.
• Назва "Україна" та її поява на Закарпатті в XVII. стол.
• Тисячоліття умови Руси з греками.
• Справа габілітації д-ра Ів. Франка у Львівському університеті в 1895 р.
• Боротьба за народне імя.