Баркая Володимир Олександрович

Володимир Олександрович Баркая (груз. ვლადიმერ ბარქაია; 29 липня 1937, Гагра, Грузинська РСР, СРСР — 30 грудня 2022) — радянський футболіст, що грав на позиції нападника. Чемпіон СРСР.

Володимир Баркая
Особисті дані
Народження	29 липня 1937(1937-07-29)
	Гагра, СРСР
Смерть	30 грудня 2022(2022-12-30) (85 років)
	Тбілісі, Грузія
Зріст	172 см
Громадянство	СРСР
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1957–1967  «Динамо» (Тбілісі) 226 (68)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1965  СРСР 2 (2)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Спортивна кар'єра

Вихованець дитячо-юнацької спортивної школи міста Гагра (перший тренер — Реваз Шартава). З 1953 по 1955 рік виступав за місцеву команду «Торпедо». Свою майстерність відшліфовував під керівництвом Андро Жорданії у тбіліській Футбольній школі молоді (1956 рік)^[1].

Наступного сезону дебютував виступами за команду «Динамо» (Тбілісі), кольори якої і захищав протягом усієї кар'єри гравця, що тривала одинадцять років. З другого сезону був основним гравцем атакувальної ланки команди. 1959 року отримав звання «Майстер спорту» (разом з одноклубниками Джемалом Зейнклішвілі, Сергієм Котрікадзе, Михайлом Месхі і Гіві Чохелі).

Чемпіон СРСР 1964 року, двічі був бронзовим призером. В 1963 і 1965 роках — найвлучніший гравець команди в чемпіонаті (15 і 9 голів відповідно). Фіналіст кубка СРСР 1960 року. У вирішальному матчі відзначився голом на 26 хвилині. Всього провів 226 лігових матчів (68 забитих м'ячів), у кубку СРСР — 17 (9). На час завершення виступів — четвертий за результативністю гравець тбіліського «Динамо» (більше голів забили, на той час, Автанділ Гогоберідзе, Борис Пайчадзе і Заур Калоєв). У загальнокомандному заліку бомбардирів, з урахуванням всіх чемпіонатів СРСР — сьоме місце^[2].

У дебютному матчі за національну збірну відзначився двома забитими м'ячами команді Данії. Гра відбіркового етапу на наступний чемпіонат світу проходила у Москві 27 червня 1965 року і завершився перемогою господарів поля з рахунком 6:0 (також голи забивали — Галімзян Хусаїнов, Слава Метревелі, Валерій Воронін і Михайло Месхі). Через тиждень грав у товариському матчі проти збірної Бразилії (поразка 0:3, «дубль» Пеле).

В 1968—1969 роках входив до тренерського штабу тбіліського «Динамо».

Досягнення

• Чемпіон СРСР (1): 1964
• Третій призер (2): 1959, 1962
• Фіналіст кубка СРСР (1): 1960

Статистика

Статистика клубних виступів:

Сезон	Команда	Чемпіонат			Кубок
		Ліга	Ігри	Голи	Ігри	Голи
1957	«Динамо» Тб	Д-1	10	1	1	0
1958	«Динамо» Тб	Д-1	22	1	1	1
1959	«Динамо» Тб	Д-1	16	6	2	0
1960	«Динамо» Тб	Д-1	25	8	3	1
1961	«Динамо» Тб	Д-1	24	7	3	1
1962	«Динамо» Тб	Д-1	25	10	2	2
1963	«Динамо» Тб	Д-1	30	15	—	—
1964	«Динамо» Тб	Д-1	32	9	2	1
1965	«Динамо» Тб	Д-1	27	9	3	3
1966	«Динамо» Тб	Д-1	14	1	—	—
1967	«Динамо» Тб	Д-1	1	0	—	—
Усього за кар'єру			226	68	17	9

Статистика виступів за збірну:

Примітки

1. Скорочена назва — ФШМ (Тбілісі).
2. Двадцятка голеадорів тбіліського «Динамо» в чемпіонатах СРСР: Автанділ Гогоберідзе — 127, Рамаз Шенгелія — 120, Борис Пайчадзе — 106, Заур Калоєв — 95, Давид Кіпіані — 78, Гіві Нодія — 76, Володимир Баркая — 68, Шота Яманідзе — 66, Гайоз Джеджелава — 61, Михайло Месхі — 53, Слава Метревелі — 52, Реваз Челебадзе — 52, Георгій Гавашелі — 48, Ілля Датунашвілі — 47, Володимир Гуцаєв — 47, Олександр Чивадзе — 44, Манучар Мачаїдзе — 42, Віктор Бережний — 41, Георгій Антадзе — 40, Віктор Панюков — 39 [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.].