Бартоломей Солозницький

Бартоломей Солозницький (із Солечників; лат. Bartholomaeus de Soloznyki, лит. Baltramiẽjus Šalčininkietis, пол. Bartłomiej z Solecznik, Bartłomiej Soloznicki; пом. в околі 1512) — латинський єпископ київський, настановлений папою Олександром VI 25 травня 1495 року. Став, ачей, першим із лав крихітного місцевого кліру^[1][2].

За припущенням історика Юозаса Тумеліса^[lt], він належав до литовського роду Монтовтів, який володів землями, зокрема на Київщині та Волині^[1]. Про освіту альбо попереднє душпастирство Бартоломея знано геть обмаль, у кождому разі його ім'я не віднаходиться в метриках студентів Краківського університету.

Понтифік призволив Солозницькому рукоположитися в Польщі, однак ще під 1498 р. той зринає в статусі електа, позаяк так й не стримав обіцянки сплатити servitium commune et minutum. 12 травня 1499 Бартоломея — уже як члена господарської ради великого князя — було згадано свідком документа маршалка ВКЛ Петра Монтигердовича. Рахунки київських ключників за 1496 та 1499 рр. фіксують монарші пожалування біскупу й католицьким клірикам медової данини.

Польським дослідником Криштофом Прокопом висловлювалась гадка, що ієрарх міг замешкувати — принаймні до декотрого часу — у Вільні^[3][4].