Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Басілашвілі Олег Валеріанович

радянський і російський актор театру та кіно, Народний артист СРСР (1984) З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Басілашвілі Олег Валеріанович
Remove ads

Оле́г Валеріа́нович Басілашві́лі (груз. ოლეგ ბასილაშვილი; нар. 26 вересня 1934, Москва, СРСР) — радянський і російський актор театру та кіно, громадський діяч. Народний артист СРСР (1984).

Коротка інформація Олег Валеріанович Басілашвілі, Олег Валерианович Басилашвили ...
Remove ads

Життєпис

Узагальнити
Перспектива

Народився 26 вересня 1934 року у Москві. Грузинське прізвище Басілашвілі відновив батько; до того всі предки на російський лад звалися Басіловими. Обидва прізвища перекладаються однаково — «нащадок Басила (Василя)». Предки Басілашвіли перебралися до Грузії з історичного грузинського краю Тао-Кларджеті (нині у складі Туреччини) близько 400 років тому. Жили в селі Корбі Горійського повіту[ru][2]. Батько, Валеріан Ношреванович Басілашвілі, був директором Московського політехникуму зв’язку, помер 1975 року у віці 75 років. Мати Ірина Сергійовна Ільїнська (1908—1980) — філолог, викладач, автор підручника з російської мови для вчителів, книг «Лексика віршів Пушкіна» (рос. Лексика стихотворений Пушкина), «Про багатство російської мови» (рос. О богатстве русского языка) та інших. Дід по батьківській лінії — Ношреван Койхосрович Бачило (1867—1943), околодочний наглядач поліції Горійського повіту Тифліської губернії. Прадід — Кайхосро (1840—?), землевласник із селища Карбі Горійського повіту. Дід по материнській лінії — Сергій Михайлович Ільїнський[ru] (1872—1934), архітектор, випускник Московського училища сницарства та будівництва; за його проєктом у 1914—1917 роках збудований храм Святих Мучеників Адріана та Наталії[ru] при станції Лосиноострівській.

У роки війни жив у Тбілісі в евакуації. Був комсомольцем[3].

1956 року закінчив Школу-студію МХАТу (курс П. В. Массальського), отримавши розподіл у Ленінградський театр імені Ленінського комсомолу. 1959 року був запрошений у трупу Великого драматичного театру імені Г. О. Товстоногова. Брав участь у постановках Г. О. Товстоногова («Варвари», «Океан», «Лихо з розуму», «Три сестри», «Історія коня»).

Популярність актору принесли ролі в кінофільмах Ельдара Рязанова («Службовий роман», 1977; «Про бідного гусара замовте слово», 1981; «Вокзал для двох», 1982), Георгія Данелії («Осінній марафон», 1979).

У 1990—1993 роках — народний депутат РРФСР (Російської Федерації). Брав участь у випуску книги «Автограф століття» (2006).

Погляди

У своїх висловлюваннях різко критикує тоталітарний режим Радянського Союзу, таврує масове поширення психології «совка» та підтримку режиму Путіна в Росії[4][5][6].

2008 року, коментуючи конфлікт у Південній Осетії, назвав вторгнення російських військ на цю територію окупацією, оскільки де-юре регіон є частиною Грузії[7], закликав діячів культури в цій ситуації намагатися виховувати в людях гуманізм і повагу до інших народів[8]. Аналогічну думку висловив 2014 року щодо війни на сході України, зазначивши, що йому незрозумілі цілі, яких намагаються досягти «повстанці», висловивши при цьому свій сумнів щодо об’єктивності висвітлення подій на Донбасі російськими засобами масової інформації.

Заявив, що в результаті анексії Криму Росією «замість брата і друга, який [був] поряд із нами, уже здобули злого ворога — на всі віки»[9]. Пізніше закликав російське суспільство припинити ідеологічне переслідування діячів культури, які мають думку про ситуацію в Україні, відмінну від поглядів російської влади[10][11][12].

Був внесений Мінкультом України до так званого «білого списку» артистів, які підтримують територіальну цілісність і суверенітет країни[13][14], хоча сам при цьому висловив сумнів у необхідності складання таких списків[15].

У 2022 році підписав відкритий лист проти російського вторгнення в Україну[16].

Сім’я

Перший шлюб з актрисою Тетяною Дороніною розпався через вісім років (1955—1963). Друга дружина Галина Мшанська — журналіст, шеф-редактор відділу художніх програм студії «Культура» ДТРК «Санкт-Петербург», автор й ведуча циклу програм «Царська ложа» телеканалу «Культура», дочка радянської оперної співачки Ольги Мшанської (1900—1983). Дочки від другого шлюбу — Ольга Мшанська та Ксенія Басілашвілі[17].

Remove ads

Фільмографія

  • 1956 Наречена Андрій Андрійович
  • 1959 — Гаряча душа Геннадій Олександрович Стрєльников
  • 1959 Піднята цілина козак
  • 1963 — Зима тривоги нашої (фільм-спектакль) Джой Морфі
  • 1963 — Кюхля (фільм-спектакль) Іван Іванович Пущин
  • 1963 — Рембрандт (фільм-спектакль) Сікс
  • 1964 Гранатовий браслет князь Василь Львович Шеїн
  • 1965 Змова послів Роберт Брюс Локкарт
  • 1965 — Обломов (фільм-спектакль) Іван Ілліч Обломов
  • 1965 — Римські розповіді (фільм-спектакль) веселун
  • 1965 — Страх і відчай у Третій імперії (фільм-спектакль) Тео, нацист-штурмовик
  • 1966 — Марнотрат (фільм-спектакль)
  • 1966 Старша сестра Олег Мединський, режисер театру
  • 1966 — Театральні зустрічі БДТ в Москві (фільм-спектакль) старий артист
  • 1967 — Доктор Стокман (фільм-спектакль)
  • 1967 — Сьомий супутник заарештований офіцер
  • 1967 — Диваки (фільм-спектакль) Мастаков
  • 1968 — Живий труп Віктор Каренін
  • 1968 — Наші знайомі керівник самодіяльності
  • 1968 — Останні дні (фільм-спектакль) Нестор Кукольник, поет
  • 1969 — Мертві душі (фільм-спектакль) Манілов
  • 1969 Неймовірний Ієгудіїл Хламіда Костерін
  • 1969 — Смерть Вазір-Мухтара (фільм-спектакль) Іван Григорович Бурцев
  • 1970 Балада про Берінга і його друзів князь Іван Долгоруков
  • 1970 Повернення «Святого Луки» Юрій Костянтинович Лоскутов
  • 1970 — Чайка російської сцени (фільм-спектакль)
  • 1971 — Пограбування опівночі (фільм-спектакль) Шеф
  • 1971 — Сім Дружин Синьої Бороди (фільм-спектакль)
  • 1972 — 31-й відділ (фільм-спектакль) шеф видавничого концерну
  • 1972 — Ревізор. Сцени з вистави (фільм-спектакль) Хлестаков
  • 1973 — А. П. Чехов «Сценки» (фільм-спектакль) головна роль
  • 1973 Підзорна труба (короткометражний) папа Дениски
  • 1973 — Хроніка однієї репетиції (фільм-спектакль)
  • 1973—1983 Вічний поклик Лахновський
  • 1974 Лікаря викликали? Петро Іванович, головлікар
  • 1974 Вибір мети Борис Паш, американський контррозвідник
  • 1974 День прийому з особистих питань Ігор Дятлов, співробітник тресту
  • 1975 Повітроплавець Дмитро Тимофійович Пташников
  • 1975 Раба любові Сава Якович Южаков
  • 1976 Завжди зі мною… Василь Антонович Рубцов
  • 1976 Дні Турбіних Володимир Робертович Тальберг, полковник генштабу
  • 1976 Життя і смерть Фердинанда Люса Юрген Кройцман, радник юстиції
  • 1977 Службовий роман Юрій Григорович Самохвалов
  • 1977 Смішні люди! слідчий
  • 1978 — Пограбування опівночі (фільм-спектакль) шеф
  • 1978 Особливих прикмет немає Кирило Прокопович Миколаїв
  • 1978 Полковник Шабер (фільм-спектакль) адвокат Дервіль
  • 1979 Кілька днів із життя І. І. Обломова пан у Петербурзі
  • 1979 Осінній марафон Андрій Павлович Бузикін
  • 1980 Про бідного гусара замовте слово граф Мерзляєв
  • 1982 Вокзал для двох Платон Рябінін
  • 1984 — Разом з Дунаєвським
  • 1984 І ось прийшов Бумбо... Ілля Митрофанович
  • 1985 Сумувати не треба виконання пісні і танцю
  • 1985 Протистояння Владислав Миколайович Костенко
  • 1985 Співучасть у вбивстві Томас Хобсон
  • 1986 — БДТ тридцять років потому (фільм-спектакль) Мамаєв
  • 1986 — Дядя Ваня. Сцени із сільського життя (фільм-спектакль) Іван Петрович Войницький
  • 1986 Кур'єр Семен Петрович Кузнєцов — батько Каті
  • 1986 — Віч-на-віч Гладилін
  • 1986 — Піквікський клуб (фільм-спектакль) Джінгль
  • 1986—1987 Кінець світу з подальшим симпозіумом Стенлі Баррет
  • 1987 Одного разу збрехавши… відвідувач виставки
  • 1988 Велика гра Бреннер, французький журналіст
  • 1989 Місто Зеро Василь Миколайович Чугунов
  • 1989 — Історія коня (фільм-спектакль) Серпуховський
  • 1990 Чернов Сева Ярмак
  • 1991 Справа Кандид Касторовіч Тарелкин
  • 1991 Небеса обітовані Федір Степанович
  • 1992 — Квиток у червоний театр, або Смерть гробокопача Кузнєцов, підполковник міліції
  • 1993 Пророцтво Олег Володимирович Горюнов
  • 1993 — Сни граф Дмитро Призоров
  • 1995 — Орел і решка Валентин Петрович Савицький
  • 1996 — Пішла чоловік
  • 1996 — Сирена Петро Миколайович
  • 1996 — Театр ЧехонТВ. Картинки з недавнього минулого (фільм-спектакль)
  • 1998 — Суддя в пастці суддя Скуізем
  • 1999 — Що сказав небіжчик шеф мафії
  • 2000 — Бандитський Петербург-2 Микола Степанович Прохоренко, прокурор Санкт-Петербурга
  • 2000 — Романови. Вінценосна сім'я професор Федоров
  • 2001 — Отрути, або Всесвітня історія отруєнь Іван Петрович Прохоров / Папа Римський Олександр VI Борджіа
  • 2002 Азазель Лаврентій Аркадійович Мізін
  • 2002 — Під дахами великого міста Дімов
  • 2003 Ідіот Іван Федорович Єпанчин
  • 2005 Майстер і Маргарита Воланд
  • 2006 — Карнавальна ніч-2, або 50 років потому ансамбль ложкарів
  • 2006 — Ленінградець Микола Савицький
  • 2006 Сонька Золота Ручка Левіт Санданович
  • 2007 — Каліфорнійська сюїта (фільм-спектакль) Вільям Воррен / Сідней Ніколс / Марвін Майклз
  • 2007 — Ліквідація Ігор Семенович, езотерик
  • 2008 — Нічого не візьмеш Аристарх Володимирович Вишневський
  • 2008 — Марево Афанасій Іванович
  • 2008 — Не думай про білих мавп один з авторів
  • 2009 Вербна неділя Геннадій Матвійович Нікітін
  • 2010 — Демон і Ада
  • 2011 — Дядечків сон (фільм-спектакль) Князь К.
  • 2011 — Нові пригоди Аладдіна казкар
  • 2013 — Хуторянин Павло Гнатович Сухомлинов
  • 2015 — Без кордонів Георгій
Remove ads

Нагороди

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads