Бевз Микола Валентинович

Мико́ла Валенти́нович Бе́вз (нар. 19 грудня 1954(19541219), с. Нагірянка, нині в межах м. Бучача, Тернопільська область) — український вчений в галузі архітектури, педагог, громадський діяч. Доктор архітектури, доктор технічних наук, Заслужений архітектор України.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бевз.

Микола Валентинович Бевз
Народився	19 грудня 1954(1954-12-19) (70 років) с. Нагірянка, нині в межах м. Бучача
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	Бучач, Львів
Діяльність	вчений, архітектор, педагог, громадський діяч
Alma mater	Національний університет «Львівська Політехніка»
Вчене звання	доктор архітектури
Заклад	Національний університет «Львівська політехніка»
Титул	доктор технічних наук
Посада	віце-президент Українського комітету ІКОМОС, завідувач кафедри
Рід	Бевзи
Батько	Бевз Валентин
Родичі	Бевз Володимир (брат)
Брати, сестри	Володимир Бевзd
Нагороди	Заслужений архітектор України

Життєпис

Народився 19 грудня 1954 року в с. Нагірянка (нині в межах м. Бучача, Тернопільська область, Україна). Має брата Володимира, теж архітектора^[1].

Закінчив Бучацьку середню школу № 1 (у 1972 році, нині — Бучацька гімназія імені В. М. Гнатюка)^[2] і Бучацьку дитячу художню школу (вчитель — Омелян Ментус). У 1972—1977 роках навчався у Львівському політехнічному інституті (тепер — Національний університет «Львівська політехніка») на архітектурному факультеті (вчителі фаху — Тетяна Максим'юк, Віктор Кравцов).

У 1977—1978 роках працював архітектором у Студентському проєктно-конструкторському бюро при Львівському політехнічному інституті (під керівництвом Віри Лясковської^[3]).

Від 1978 року й донині працює на викладацькій роботі у Львівському політехнічному інституті на архітектурному факультеті: до 1992 року — асистентом та старшим викладачем кафедри Містобудування ЛПІ, від 1992 року — на кафедрі реставрації та реконструкції архітектурних комплексів, у травні 2002 року обраний завідувачем кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини.

Дійсний член Українського комітету Міжнародної ради з питань пам'яток та визначних міст ICOMOS; у грудні 2003 року обраний віце-президентом Українського комітету ICOMOS. Віце-президент Товариства прихильників фортець і палаців (м. Львів). Член Наукового Товариства імені Шевченка у Львові. Член Товариства шанувальників Львова.

Співголова українсько-польської наукової експедиції (наукові дослідження, археологічні розкопки на території теперішньої базиліки Різдва Пречистої Діви Марії, колишнього Собору Різдва Пресвятої Богородиці) в місті Холмі^[4]

Указом Президента України № 542/2016 від 6 грудня 2016 року присвоєно почесне звання «Заслужений архітектор України»^[5].

Почесний професор Львівської політехніки (2021)^[6].

Доробок

Автор більше 30 архітектурних та містобудівних проєктів, зокрема:

• проєкту Музейно-меморіального комплексу Патріарха Йосипа Сліпого в с. Заздрість Теребовлянського району Тернопільської області (1996—1997 рр.),
• проєкту пам'ятника Іванові Вишенському в м. Судова Вишня (1979 р.),
• проєкту реставрації інтер'єрів аптеки «Під золотим левом» у м. Львові (1996 р.),
• генерального плану заповідника «Княжий Белз» (2003 р.),
• проєкту регенерації містобудівного комплексу історичного ядра міста Жовкви Львівської області (2001 р.),
• проєкту консервації та музеєфікації фундаментів Успенського собору Давнього Галича (нині в с. Крилос), 2001—2002 р. та інших.

Автор понад 150 наукових праць^[7] в тому числі розвідки про архітектурний комплекс середмістя Підгайців та оборонні споруди міста на карті 1782 року.^[8] Редактор видання «Володимир Вуйцик: вибрані праці [Архівовано 19 травня 2022 у Wayback Machine.]» (Вісн. ін-ту "Укрзахідпроектреставрація. — Львів, 2004. — 328 с. — Чис. 14.).

У 1997 році відкрив Науково-дослідну лабораторію з регенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст України (НДЛ-104) при Інституті архітектури Національного університету «Львівська політехніка», якою керує, і в якій протягом останніх років виконуються науково-проєктні розробки для історичних міст західного регіону України — Львова, Жовкви, Белза, Бучача, Галича, Підгайців, Івано-Франківська.

1993 року разом з фахівцями та студентами проводив дослідження Монастиря святого Онуфрія у Львові.

Захоплення

Графіка, археологічні експедиції.