Безбатько Анатолій Костянтинович

Безбатько Анатолій Костянтинович(1938, Новомосковськ — 1998, Маріуполь) — український художник і графік 20 ст. Член федерації художників ЮНЕСКО^[1].

Безбатько Анатолій Костянтинович
Безбатько Анатолій Костянтинович
При народженні	Безбатько Анатолій Костянтинович
Народження	1938(1938) Новомосковськ, Дніпропетровська область, Україна
Смерть	1998(1998)
	Маріуполь
Національність	українець
Країна	СРСР →  Україна
Жанр	графіка, живопис (автопортрет, міський пейзаж)
Навчання	Ростовське-на-Дону художнє училище, Ленінградське ВХПУ ім. Віри Мухіної, заочний факультет за фахом «Графіка»
Діяльність	художник
Напрямок	реалізм
Твори	графіка, плакат, живопис, книжкова графіка

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Безбатько.

Життєпис

Народився в місті Новомосковськ, Дніпропетровська область^[2]. Художню освіту отримав у Ростовському-на-Дону художньому училищі. Удосконалював власну художню освіту у Ленінградському ВХПУ ім. Віри Мухіної, за фахом — «Графіка»^[2].

Працював як у живопису, так і у графічних техніках. Створював книжкові ілюстрації, екслібриси, виконав серію із 17 плакатів (російська назва) «Руководители оборонной промышленности и ведущие конструкторы советского оружия в годы ВОВ» (1985, наклад 27 000 зразків). Його твори зберігаються в різних музеях та приватних колекціях.^[3]

Мешкав і працював у місті Маріуполь. Член федерації художників ЮНЕСКО з 1990 року^[1]. Помер 1998 року.

Вибрані твори (живопис)

• «Автопортрет»^[1]
• «Пейзаж»
• "Автопортрет з онучкою " («Моя Алінушка»)^[1]

Графічні серії

• «Крізь тернії до зірок»
• «Тернії»
• «Рідне Приазов'я»
• «Русь уходяща»

Окремі графічні аркуші

• «Комсомол», лінорит, 1968
• "Юність ", «Жіноча ню», 1969
• «Ранок», «Жіноча ню», 1969^[4]
• "Дівчина з голубом ", «Жіноча ню», 1969
• «Спілкування»^[4]
• «Порт в Маріуполі», лінорит
• «Міський мотив», лінорит^[4]

Джерела

• газета «Ильичёвец», 3 квітня, 1999 г.
• [Архівовано 31 травня 2014 у Wayback Machine.] довідкова біографія