Безруков Владислав Вікторович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Безруков.

Владисла́в Ві́кторович Безру́ков (25 лютого 1940 — 16 вересня 2023) — український науковець та медик, доктор медичних наук (1983), академік Національної академії медичних наук України (з 2011; професор з 1998), заслужений діяч науки і техніки України (1998)^[1], лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2003)^[2], директор Інституту геронтології АМН України (з 1988); художник.

Безруков Владислав Вікторович
Народився	25 лютого 1940(1940-02-25)
Помер	16 вересня 2023(2023-09-16) (83 роки) М. Київ
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	лікар, дослідник
Alma mater	Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
Галузь	геронтологія, фізіологія
Заклад	Національна академія медичних наук України
Посада	директор Інституту геронтології АМН України
Вчене звання	Професор, академік
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня

Біографія

Народився 25 лютого 1940 року.

Освіта: Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, аспірантура Інституту геронтології АМН України.

Завідувач лабораторії соціальної геронтології (1989—2004), завідувач лабораторії фізіології з 1999 року, а з 1988 року — директор цього Інституту.

Основні напрями науково-дослідної роботи: фізіологія старіння (вивчення змін в нейрогуморальній регуляції кровообігу, систем антиоксидантного захисту та оксиду азоту, ендотеліальної дисфункції, гіпоталамічних механізмів старіння організму, вікових особливостей гіпоталамічної регуляції вегетативних та ендокринних функцій, ролі гіпоталамічних порушень в розвитку віково-залежної патології, гіпоталамічних впливів на тривалість життя) та соціальна геронтологія (вивчення феномену довголіття, прискореного старіння населення України, соціально-гігієнічних факторів ризику розвитку віково-залежних захворювань, оцінка стану здоров'я та потреб у різних видах медико-соціальної допомоги людям похилого віку).

Автор понад 530 наукових праць, зокрема 23 монографій і навчальних посібників з фізіології і соціальної геронтології, 4 авторських свідоцтв. Підготував 4 докторів та 10 кандидатів наук.

Головний редактор науково-практичного журналу «Проблемы старения и долголетия»; член редколегій або редакційних рад часописів «Журнал Академії медичних наук України», «Кровообіг та гемостаз», «Лікарська справа» та інших видань.

Помер 16 вересня 2023 року у Києві після важкої хвороби^[3].

Відзнаки і нагороди

• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (21 серпня 2015) — за значний особистий внесок у державне будівництво, консолідацію українського суспільства, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, активну громадську діяльність, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм^[4]
• Заслужений діяч науки і техніки України (3 квітня 1998) — за заслуги в розвитку охорони здоров'я, впровадження нових методів діагностики і лікування, високий професіоналізм^[1]
• Державна премія України в галузі науки і техніки (23 грудня 2003) — за цикл наукових праць «Дослідження фундаментальних механізмів дії оксиду азоту на серцево-судинну систему як основи патогенетичного лікування її захворювань»^[2]
• Премія НАН України імені М. Д. Стражеска (2000) та премія імені Т. І. Єрошевського (Росія, 2001).
• Медалі «В пам'ять 1500-ліття Києва» та «Ветеран праці».

Творчість

Малювати почав з дитинства, оволодів технікою малюванням олівцем, тушшю, аквареллю, пастеллю, олійними фарбами. Більшість художньої спадщини становлять пейзажі, також міські пейзажі, портрети, натюрморти.