Безчасний Леонід Костянтинович

Леоні́д Костянти́нович Безча́сний (нар. 25 березня 1937, Маріуполь — пом. 26 липня 2004, Київ) — український вчений-економіст, педагог та організатор науки, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, колишній заступник директора Інституту економіки НАН України.

Безчасний Леонід Костянтинович
Народився	25 березня 1937(1937-03-25) Маріуполь Донецької області
Помер	26 липня 2004(2004-07-26) (67 років) Київ
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	економіст
Alma mater	Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка
Галузь	економічні науки
Заклад	Інститут економіки НАН України
Вчене звання	Професор
Науковий ступінь	Доктор економічних наук
Відомий завдяки:	Член-кореспондент НАН України
Нагороди	Орден «Знак Пошани» (1987)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Безчасний.

Біографія

Л. К. Безчасний народився 25 березня 1937 у місті Маріуполі Донецької області. Трудову діяльність розпочав у 15-річному віці. Після служби в армії вступив до Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (економічний факультет), який закінчив з відзнакою у 1965 році. В тому ж році вступив до аспірантури Інституту економіки АН УРСР, після закінчення якої з 1968 року і до останніх днів свого життя працював у цьому Інституті: на посадах молодшого наукового співробітника (1968—1970), старшого наукового співробітника (1970—1979), завідувача відділом (з 1979), заступника директора Інституту з наукової роботи (1984—2004).

Наукова діяльність

Л. К. Безчасний був одним із засновників концепції всезагальних умов виробництва та всезагальної праці^[1]. Кандидатську дисертацію, присвячену дії закону економії часу в розбудові економіки, захистив у 1969 році. У 1982 році захистив докторську дисертацію на тему «Всезагальна праця в процесі соціалістичного виробництва». В 1988 році був обраний членом-кореспондентом АН УРСР. Вчене звання професора йому було присвоєне в 1989 році.

Вчений досліджував проблеми взаємодії матеріального і духовного виробництва, людського капіталу, комерціалізації результатів наукових досліджень та ціноутворення на ринку нововведень, проблем інтелектуальної власності. Він дійшов висновку, що особливість сучасного етапу науково-технічного прогресу виявляється у трьох взаємозумовлених тенденціях — диференціації та інтеграції наук, наукового знання та посилення зв'язку між наукою та виробництвом^[1]. Ключовою ланкою економізації науки, інноваційної стратегії держави, на думку Л. К. Безчасного є відбір національних наукових і науково-технічних пріоритетів. Ним були визначені принципи та механізми управління пріоритетами, джерела їх фінансування^[1].

Науковий доробок вченого включає майже 150 наукових праць, серед яких одна індивідуальна монографія і вісім колективних. Ним підготовлено 17 кандидатів і 2 доктори наук.